17. Тейот. Холонучий слід.

  Тейот, замислившись, зайшов до менеджерського ліфта та поїхав до себе на поверх. Він так на автоматі дійшов би прямо до свого кабінету, але Гарольд вивів його з цього стану.

  «Ласкаво просимо, пане Тейоте», - привітав він дева через транслятор. – «Вирішили перервати відпустку? Надати вам короткий звіт щодо роботи відділу?»

  - Ні-ні. Дякую, Гарольде. Я щось трохи заплутався. – схаменувся Тейот. – Чи не можеш ти перенаправити ліфт до відділу внутрішньої безпеки? Мені треба побачитися з Кра-Кра.

  «Звичайно. Пані Крадертезцц поінформовано про ваш візит. Вона зараз на нараді, але за годину звільниться».

 - Я почекаю її там, звичайно. – відповів спокійно Тейот, але зробив зовсім інакше.

  Ліфт зупинився, і він, вийшовши до холу, схопив за руку першого-ліпшого співробітника – невеличкого на зріст блондина, що тягнув кудись величезну коробку, на якій маркером було написано великими літерами «Докази».

 - Мені потрібна Кра-Кра. – пояснив йому Тейот. – Негайно.

   Блондин витріщився на нього з жахом, ледве не випустивши з рук свою ношу.

   У Палаті ніхто не хапає інших за руки. І взагалі всі намагаються максимально уникати фізичного контакту. Різноманіття культур, з яких походили всі довкола, зобов’язувало  мешканців Міста бути надзвичайно обережними та ввічливими одне з одним. Неможливо було цілковито позбутися конфліктів, але найкращий спосіб хоча б якось зменшити їх вірогідність полягав саме в обмеженні фізичних контактів. Смертельно образити когось, нав’язавши тому фізичний контакт, в більшості культур було набагато легше, ніж такого контакту навмисне уникнувши. Звичайно, винятки траплялись, але в корпоративну культуру Палати входила саме заборона фізичних контактів. Особливо таких-от.

  Ну а хапати за руку співробітників внутрішньої безпеки, від яких звичайні клерки Палати намагалися триматися подалі (а в будь-якому суспільстві навіть невинна людина намагається уникати співробітників репресивного апарату, якщо, звичайно, цим невинним не треба негайної допомоги) – для цього взагалі була потрібна надзвичайна нахабність.

 Тож не дивно, що для хлопця все це було жахливою несподіванкою. А ще, скоріш за все, співробітник Кра-Кра просто впізнав Тейота.

  - Вона тут, на поверсі? – спитав швидко Тейот у блондина, не відпускаючи його руки та скануючи його почуття. – У неї нарада? Ти знаєш де? Тут поруч? Добре, відведи мене.

  Білобрисий зробив вигляд, що зараз знепритомніє. Тейот у відповідь просто тряхнув його рукою, викликавши вочевидь у співробітника Кра-Кра приступ болю, бо той аж зойкнув. Коробка все ж вилетіла в нього з рук і глухо вдарилася об підлогу.

 - Не намагайся мене надурити. Ти або відведеш мене сам і прямо зараз, або я тягатиму тебе за руку по відділу, доки не побачу в твоїй душі, де зараз Кра-Кра. Обирай.

 «Повідомляю, що ваші дії порушують одночасно декілька пунктів кодексу правил Палати. Боюся, після виходу з відпустки вас чекатимуть штраф та догана», - прошелестів у трансляторі Гарольд. Тейот у відповідь знизав плечима, викликавши у блондина нову гримасу болю.

  - Відпусти його. – втомленим голосом сказала Кра-Кра, що з’явилася з-за рогу. – Ходімо, поспілкуємось.

  Тейот відпустив руку хлопця та закрокував за нею. Кімната для нарад, звідки неспокійним струмком вже витікав місцевий дрібний менеджмент, неголосно обговорюючи несподіваний зрив свого збіговиська і кидаючи на Тейота погляди різного ступеня роздратування, виявилася зовсім поруч.

  Усівшись, Тейот вимогливо подивився на Кра-Кра, яка, зачинивши двері, вмостилась навпроти та з приреченим виглядом зітхнула. Від її звичної строгості та впевненості залишилось небагато. Тейот ніколи не бачив її такою замореною, а в її душі він читав лише втому та надію. Надію на те, що скоро все закінчиться, і він від неї відчепиться.

 - Я бачу, що ти наполегливо працювала над цією справою, - сказав він, не вважаючи за потрібне робити якийсь ввічливий вступ до розмови. – Тож, я впевнений, що тобі є що мені сказати. Назви мені імена, щоб я залишив тебе у спокої і відправився на полювання. А ти тим часом зможеш трохи поспати. Вибач, але ти виглядаєш жахливо, тобі точно не завадить відпочити.

 - Ми намагалися встигнути до твого повернення з В-114, і розраховували, що ти будеш там декілька днів, але ти, схоже, як завжди, надзвичайно ефективний. – відповіла Кра-Кра. – Чула, ти повернув червоноокій відьмі її хлопчика?

 - Радий бачити, що відділ безпеки Палати працює як треба і має всю необхідну інформацію про всіх співробітників. – сарказм Тейот був таким густим, що його можна було мазати на хліб. – Ти чудово знаєш, що я повернувся ще вчора ввечері. І я навіть не став відразу йти сюди. Я дав вам ще одну ніч. І навіть ще половину дня. Але вже післяобідня пора, тож я тут, і я не піду без відповідей. Ім’я? Чи їх в тебе багато?

  - В нас є двоє. Корпус, Сині. Не верхівка. – сказала Кра-Кра, відводячи очі.

  Обличчя Тейота скам’яніло.

  - Одного разу, у не дуже розвиненому світі, що тільки перейшов від епохи імперій до епохи національних держав, я був у нелегальному статусі. Мені довелось добувати місцеву валюту, граючи в азартні ігри. Карточні ігри, де, щоб вигравати, треба добре вміти блефувати. – сказав він тихо. – Місцеві звичайно, програли мені все до копійки, бо я як не як душевидець. Але ти… Ти може і виграла б ву мене декілька партій.