7. Тейот. Розвідник на курорті

Палата додавала світи у свою торгівельну мережу двома шляхами.

Перший, досить пасивний, полягав у тому, що якась держава чи корпорація відкривала Прохід за допомогою Провідника зі свого боку, здебільшого абсолютно випадково. Вони починали досліджувати Перехрестя і в процесі розвідники неминуче виходили на зв’язок із Палатою – або напряму, або через патрульних Корпусу. Одинаки, що користувалися Перехрестям самостійно, тримаючи його в таємниці від великих гравців, Палату не цікавили, але всю міжсвітову торгівлю, яка була чимось більшим за «пару кіло золота за десяток плазмоганів», вона намагалася пускати виключно через себе, отримуючи свій немалий відсоток.

У цьому, доволі розповсюдженому сценарії, відділ Тейота посилав у новий світ офіційних представників Палати, які займались оцінкою товарів та послуг, укладали контракти та угоди, і все це робили повністю офіційно, будучи гостями приймаючої сторони.

Приймаюча сторона при цьому намагалася підлеститися до представників Палати на повну, занурюючи гостей у всі задоволення, що міг запропонувати їх світ – від вишуканих страв місцевої кухні до чарівних красунь\красенів, що з якоїсь дивної причини були у захваті від товстих і сутулих оцінщиків. Найбільшою небезпекою в роботі співробітників відділу було в таких випадках не встояти перед спокусами і повернутися не з вигідним контрактом, а закоханим в якусь особу з нового світу чи з залежністю від екзотичного наркотику. Звичайно, траплялися і виключення у вигляді підстав, шантажу і прямих погроз, але вони були надзвичайно рідкісними – Палата з самого початку суворо попереджала про штрафи за погане ставлення до своїх представників, а разом з попередженнями передавала набір документальних фільмів про долю тих, хто цими попередженнями знехтував. Були навіть показові екскурсії до руїн, на яких ті фільми знімалися (за бажанням, за окрему плату).

Тейот у такі відрядження не їздив, він спеціалізувався на другому, менш розповсюдженому сценарії, що передбачав активну фазу дослідження з боку Палати.  Розвідку світу, який і не підозрював про Перехрестя та його можливості. І ось в таких випадках небезпек від взаємодії з місцевими було достобіса  – від спроб принести незнайомця в жертву або спалити як чаклуна, до розвеселого полювання на прибульця всіма спецслужбами одразу, зі стріляниною, отруйними газами та бойовою магією.

Основним завданням розвідника було, звичайно ж, не гратися в піжмурки з місцевими поліцаями та мисливцями на сенсації, а (бажано непомітно і без шуму) зібрати інформацію. Про товари чи послуги, які цей світ може запропонувати, і про його потреби, які Палата могла б задовольнити. Якщо світ виявлявся перспективним, найкращим варіантом було знайти з того боку людину з талантом Провідника, показати йому Прохід і дозволити далі самому контактувати з місцевою владою. Це зводило подальший контакт з новим світом до першого варіанту, а далі все йшло по накатаній (за винятком того, що Палата вже точно знала, чого хочуть нові клієнти, і контракти виходили ще вигіднішими для неї).

Тейот був ідеальним розвідником. Він не був схильним до авантюр, ніколи не спокушався місцевою екзотикою, мав за своєю природою винятковий захист від усіляких загроз, а головне – його талант бачити магію та души робив з нього блискучого мисливця на потенційних Провідників. Протягом першого ж року перебування Тейота у відділі оцінки всі відрядження у світи-кандидати почали віддавати тільки йому. Отримавши декілька разів поспіль премію як «працівник року», він швидко зробив кар’єру і став найліпшим спеціалістом відділу в безумно короткий для Палати строк. Керівництво з подивом розгледіло в ньому, ідеальному польовому агенті, ще й виняткового менеджера і після декількох перевірок та тестів він його призначили на посаду керівника відділу.

Оскільки нових світів-кандидатів ніколи не було багато, Тейот цілком міг поєднувати дві посади. Він залишився ведучим контактером і одночасно був керівником. У багатьох корпораціях це створило б проблему, але у Палаті не було жорстких кодексів і бюрократії, які в звичайних світах частенько псують роботу великих підприємств. Палата понад усе цінувала ефективність, і тому вони з Тейотом були цілком задоволені одне одним. До цього часу.

Зазвичай, вирушаючи у відрядження, Тейот дорогою до Проходу обмірковував інформацію, що встигли здобути про новий світ попередні дослідження (що велися здебільшого автоматичними замаскованими пристроями), планував стратегію розвідки, коротше – подумки готувався до роботи. Але не сьогодні. Сьогодні він думав про мертву дружину, про помсту невідомим вбивцям і про те, що його розмірене спокійне життя тріснуло. А разом з тим тріснув і той ідеальний Тейот, який тим життям жив. Образ, який він старанно вибудовував навкруги своєї непересічної особистості.

«Треба щось змінити. Знати б що. Роботу поміняти? Іншої Палата мені напевно не знайде, я для цієї ідеально підходжу. Житло? Будинок спалили, будувати новий? Чи може просто взяти відпустку на пару років і пожити в якомусь патріархальному світі, пиячачи і трахаючи місцевих красунь? Чи може ще раз спробувати знайти свій рідний світ?»

Усі варіанти викликали в нього відразу. Остання ж думка особливо йому не сподобалась – він давно вже покинув рефлексувати на тему свого походження та копирсатися у минулому, і його до останнього часу повністю влаштовувало сьогодення.

«Так, досить. Стратегія може почекати. У тебе є план на найближче майбутнє. Спочатку відрядження, потім віддати Даоні борг. Потім помста. Потім – і тільки потім – треба буде думати далі». Він спіймав себе на думці, що навіть про помсту вбивцям він думає зараз, як просто про щось у робочому календарі, зустріч чи відрядження. Цей день (а точніше всі останні дні) таки дістали його – він перестав думати як людина, збився зі свого звичного ритму.