Зламані самотністю

ВСТУП

Усі ми часом стикаємося із самотністю. Та чи так це? Можливо все своє життя ми її вперто ігноруємо, гублячись в інших людях? Можливо вона завжди буде частиною нас, яку ми так ретельно уникали… 

Ми завжди приходитимемо до неї, як до рідного дому. Та кожен по різному заповнить її. Друзі. Робота. Сімʼя. Домашній улюбленець. Кохана людина. Хобі. Музика. Читання.

Я була тою хто відчував себе самотньою будучи у величезному натовпі людей. Усі наче запевняли, що поруч та у справді вартісні чи розпачливі моменти я залишилася одна. Наодинці із собою. Та з часом я зрозуміла одну просту істину -  у мене є Я. 

Саме Я, яка була надто сувора до себе. Яка піднімалася із ліжка, коли зовсім не було сил. Яка долала труднощі та намагалась залишатися доброю не дивлячись на те, що світ до біса жорстокий. Тому стискаючи зуби я продовжувала цю боротьбу. 

Та врешті нам усім доведеться прийняти те, що ми завжди, бодай на частинку залишатимемося самотніми. 

Тому обирайте себе, щоб не трапилось. У вас завжди залишитесь ви самі. Ніхто не зрозуміє вас і ваш біль, так як ваше власне відображення. Цінуйте кожну свою клітинку, кожну свою рису та особливість, адже таких як ви точно не буде. Ви унікальність і вартуєте кожного діаманту цього довбаного світу.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше