ПОМСТА

Двері у цей тату-сало завжди відчинені, вночі коли всюди все зачинено серед темної вулиці, яскраво фіолетовими неоновими лампами освітлюється приміщення тату-салону. Стоявши посеред вулиці, Дженіфер, глибоко видохнула та зайшла всередину.

- Ми вітаємо вас у салоні «Зламані ребра», вибирайте тату та їх значення але для початку, ваші поранення необхідно перев'язати.

Молодий хлопець, що стояв для зустрічі клієнтів, підійшов до Джені узяв її під руку та заніс у першу вільну кімнату. Чиста кімната у середині якої було ліжко, шкаф та дзеркало, її на декілька хвилин залишили там саму, тому дівчина вирішила подивитись на себе.

На Джені була одна довга біла футболка, що вже вся була просякнута кров'ю дівчини, волосся розпатлане, а обличчя опухло від побоїв. Під її лівим оком виднівся синець, що тільки почав з'являтись. Раптом двері кімнати відчинила блондиниста дівчина та з жахом подивилась на Джені.

- Який виродок – це вчинив з тобою? Сідай, зараз приведу тебе до ладу., - дівчина всадила Джен на ліжко та почала оглядати тіло.

Прохолодним білосніжним рушником блондинка витирала руки, ноги та тіло побитої дівчини, вони обидві розуміли для чого вона тут. Швидко закінчивши перев'язування поранень, переодягнувшись Джені піднялась з ліжка та разом із дівчиною пішла до адміністратора.

- Вам вже краще?

- Так, дякуючи вам.

- Тоді ви можете вибрати послугу, яка вас цікавить.

Перед Джені поставили прайс з послугами, навпроти кожного ескізу тату стоїть прописана послуга салону яку вони надають. Тату око – це переслідування людини для отримання відповіді, а тату із зламаними ребрами – це помста кривдникам з можливістю залишитись працювати у цьому салоні. Переглянувши великий перелік варіантів, Джені зупинилась на одному.

- Я навіть запитувати не буду, чи впевнені ви. Мене звуть Алек, я проведу тебе до Вільяма, він буде твоїм майстром.

- Дякую, Алек. Я Джені.

- Краще б ми познайомились при інших обставинах.

Кивнувши головою в знак згоди, дівчина відчинила двері та зайшла всередину. Кімната була всі в темних відтінках лише яскраво світила лампа, що висіла над кушеткою. Біля вікна стояв чоловік, що курив свою цигарку але як тільки до нього увійшли він викинув її та закрив вікно.

- Доброї ночі., - підійшовши ближче та оглянувши дівчину, привітався він., - я Віл, твій майстер., - взявши з рук Алека ескіз, його брови піднялись до верху., - запитувати тебе чи остаточно ти вирішила не буду але поки ми йдемо до кушетки у тебе буде можливість відмовитись.

- Я хочу цього, відмови не буде.

- Тоді добре.

Двері зачинились, і у кімнаті просякла тиша від якої волосся на руках ставало дибки.

- Розповіси, що тебе спонукало на це?

- Більше року, я проживаю кожний день з думкою про смерть але не свою. Наче по графіку, кожного вівторка мене б'ють до втрати свідомості, так відбулось і сьогодні. Поліція закриває на це очі адже він син мера, але я не терпітиму більше. Тепер він відчує усю біль, яку завдав мені.

- Тому ти і вибрала тату «Зламані ребра»? Але там було десятки інших варіантів, чому ти захотіла залишитись у нас?

- Буду допомагати таким, як я. Тим хто постраждав від чиїхось рук.

- Джені, це не просто. Іноді, тобі доведеться відмивати руки від крові.

- Я краще відмиватиму руки від крові поганців, ніж від власної.

- Де будемо бити?

- На ребрах.

- Чому там?

- Думаю ідеально: Зламані ребра набиті на ребрах, які ламали не один раз.

Знову тиша, Віл підняв майку дівчини, опрацював зону та наніс ескіз, погодивши розташування, він почав набивати.

Тієї ночі у будинок мера увірвались та викрали його сина. Кожного дня на відео хлопця били та ламали, якісь частини тіла, це не були побиття на смерть але для батька, який бачить такі муки своєї дитини – це нестерпно. Він був готовий зробити усе для власного сина, навіть піти з посади але Джені – це не влаштовувало, її метою було – в'язниця.

Пройшов тиждень, мер отримав нове повідомлення від незнайомого йому номера, це не було відео з його сином. Це було відео де його дитина без жодного жалю била дівчину, яка вже ледь дихала, ногами по ребрах, обличчю та усьому тілу. На тілі тендітної дівчини виднілось десятки рубців, і ось його син починає гасити нову цигарку об її плече.
Наступного ранку по всіх телеканалах міста, мер Джонсонс покидає посаду та садить власного сина у в'язницю. Таких відео він отримав десятки, як не хотів знайти ту дівчину – нічого не виходило, мер не знав хто вона та звідки. Після прибуття сина додому, той навіть слова не міг промовити. Життя їх сім'ї пішло до самого дна.

- Тобі сподобався результат?, - запитав Віл, запаливши нову цигарку.

- Я щаслива, що вони отримали своє покарання., - взявши з рук його цигарку промовила Джені та затягнулась.

- Вітаю у команді, Джен.

Посміхнувшись один одному вони закрили вікно та пішли на зустріч новому клієнту. До них завітав хлопчина, весь скалічений та побитий. Це було першим завданням для Джені, помститись за цього юнака.