3

  Мрійник був у захваті, хоча, здається, нічого не зрозумів. Гадаю, радів би навіть кресленню табурета, якщо гарно оформити й розписати. Він звертав увагу на геть неважливі речі, плутав терміни і торочив нісенітниці. 

 – Пробач мою неграмотність, ти в нас механік, не я. Тож, потрібні гроші? Навряд матеріали з’являться з повітря.

 – Так, – мені вже трохи соромно, ніби я крадій. – Нещодавно купив коліщатка, а вони браковані. Тепер потрібні нові. А ще листи металу, і гвинт, і…

 – Браковані коліщатка? Можу подивитися, – з усієї моєї доповіді тебе зацікавило це? Чоловіче, ти хворий!

 – Від зламаних коліщаток жодної користі, я їх викидаю, – простягнув сміттєвий кошик, де серед паперу і брудних ганчірок блищали металеві зубці.

 – А мене завжди приваблювали зламані речі. Є в них щось… унікальне.

 – Для механізмів це сміття. 

 – А для мистецтва – справжня знахідка, – Мрійник витягнув погнуте брудне коліщатко. В зубцях застрягли шматочки плісняви з сухарів, що я викинув тиждень тому. 

 – Бридота!

 – Продай мені їх, – Мрійник продовжив копирсатися. – За будь-яку суму. Скільки треба для човна?

  – Вдесятеро менше, ніж ти мені заплатив. Я б із легкістю виділив гроші з авансу, та як пропонують – гріх відмовлятися. Забирайте усі, разом з відром.

  Двері зарипіли. Пані в мереживній сукні ввалилася всередину і прошкутильгала до стільця.

 – Ви в нормі? – я підійшов ближче. Судячи з вишуканого вбрання, багата. Може, замовить щось? Щастить мені в цьому місяці.

 – Марку, ти йолоп! – Вбивця посунула штучні локони вбік.

 – Поліція, відчиніть! – стук у двері. – Заходимо!

 – Шановні, – Мрійник вийшов уперед і прикрив собою Вбивцю. – В чому справа? Є причина, чому лякаєте мою подругу?

 – Перепрошую. Два тижні тому чоловіка викрали і погрожували вбивством.

 – І?

 – Підозрюваного бачили біля будинку пані. Також злочинець використовував милицю, як зброю, а ваша подруга…

 – Місяць не покидала будинок через стан здоров’я, – Мрійник виглядав в збіса розлюченим. – І дуже нетактовно порівнювати її зі злочинницею тільки через ці трагічні обставини.

 – Злочинцем, – виправив один з поліцейських.

 – Натякаєте, що я схожа на чоловіка? – Вбивця театрально піднесла хустинку до обличчя. – Чому мушу це вислуховувати?

 – Перепрошую, – втрутився інший поліцейський, – але ви маєте дати покази.

 – Сподіваюся, тільки як свідок? – кинув Мрійник із викликом. Він простягнув Вбивці руку, і вони вдвох вийшли з майстерні під конвоєм поліцейських.