Розділ 14. Як Леон Біст "став" вовкулакою

У залі кав’ярні "Стравка" панувало передчуття чогось дивного та незвичного. Усі ще обговорювали попередній виступ Джона Крюгера, але цього разу атмосфера була не така весела. Усі відчували, що наступний номер буде зовсім іншим.

Настя та її бойфренди доїдали "Сніжний пиріг", коли на сцену знову вийшов Автор. Він не усміхався, як зазвичай, і його голос став таємничим.

— Дорогі друзі! — почав він, витримуючи драматичну паузу. — Наступний герой нашого концерту — маг, якого звуть Леон Біст, трохи полякає вас…

У залі почулося перешіптування.

— Він не жартує? — тихо запитав Гарік. — Якщо цей персонаж небезпечний, то я готовий піти в найближче укриття, — додав він, уважно стежачи за сценою.

— Якщо цей Леон Біст маг, то що, якщо він оживить столи або стільці? — прошепотів Жорік.

— А ви чули його прізвище? — втрутився Ромік. — Біст… Це ж означає "звір"! Що, якщо він перевертень?

Настя скептично подивилася на друзів і зробила ковток води.

— Перестаньте панікувати, хлопці. Обговорювати його зовнішність не варто, і боятися тут теж нічого. Давайте просто дізнаємося, хто він такий і що він буде робити.

У цей момент зал затих.

З-за сцени повільно вийшов Леон Біст. Він був невисоким, худорлявим, загорнутим у довгий чорний плащ. Його обличчя було наполовину приховане під капюшоном, і тільки гострий погляд пробивався з-під тіні.

Леон зупинився в центрі сцени, повільно оглянув зал і мовчки підняв руку.

— Ого, у нього справді таємничий вигляд… — прошепотів Жорік.

— Якщо він зараз щось начаклує, я перший вибігаю звідси, — тихо сказав Гарік.

— А мені цікаво, що він уміє, — кинула Настя, спостерігаючи за сценою.

Леон нарешті заговорив:

— Вітаю вас, смертні… — Його голос був глибоким і спокійним, але мав у собі якусь загрозливу нотку.

Зал миттєво здригнувся.

— Я — Леон Біст, і я вам зараз покажу свої чари... — Він зробив паузу, а потім різко змахнув рукою. У повітрі запульсувала темна енергія, і раптом сцена наповнилася дивними символами, які світилися у повітрі.

— ЩО ЦЕ?! — вигукнув хтось із залу.

— ТІЛЬКИ НЕ СТІЛЬЦІ! — закричав Жорік, хапаючись за свій.

Леон розплющив очі й різко вигукнув:

— МІСЯЦЬ!

Навколо стало темно. У залі почулося перелякане перешіптування, а дехто навіть пригнувся за столи.

Прямо над Леоном з’явився величезний повний місяць, який світився сріблястим сяйвом.

Настя з друзями реально трохи перелякалися.

— Окей… Це вже трохи лячно, — сказала Настя, поглядаючи на сцену.

— Я ЗА ТЕ, ЩОБ ВТЕКТИ! — наполягав Гарік.

Але перш ніж хтось встиг щось зробити, Автор заговорив, голосно і весело:

— От тепер готуйтеся до неймовірного страху, мої любі глядачі! Хоча Новий рік вже близько, ми повинні додати до нашого концерту трохи "страшного" шарму! — Хитро посміхаючись, він пішов зі сцени.

Зал затих, й всі чекали, що буде далі.

Леон повільно підняв голову, його очі почали сяяти жовтим світлом.

— Пісня називається "Вовкулака", — він дав знак DJ Lev, і той натиснув на пульт.

У залі заграла моторошна музика.

Вовкулака

Куплет 1:

Я виходжу на вулицю, щоби прогулятися

По великому лісочку, де вже виють вовкулаки!

Я їх не боюся, бо я маю свої темні сили,

Які я одержав від свого рідного батька!

Я керуюся своїми міцними темними силами,

Щоб прогнати цих дурних і небезпечних вовкулак!

Але вже один із них мене вкусив за ногу,

Де я вже почав перетворюватися... на вовкулаку!

Приспів:

ВОВКУЛАКА!!! Я страшний звір, якого усі бояться!

ВОВКУЛАКА!!! Покусаю я вас усіх до крові!

ВОВКУЛАКА!!! Мені все рівно, що я став вовкулакою!

ВОВКУЛАКА!!! Май це на увазі, бо я — страшний звір!

Куплет 2:

Ліс навколо мене замикає, місяць світить ясно!

Я більше не людина — моє нутро змінилося!

Кігті виросли, шерсть покрила мої руки!

І тепер я вільний, як вітер уночі!

Ви не сховаєтесь, я відчую вас по запаху!

Ваш страх мене веде, ваші серця вже тремтять!

Серед тіней, серед ночі, де панує тільки місяць,

Вовкулака йде вперед… і вже не повернеться назад!

Приспів.

Брідж:

Мені байдуже, що я став страшною твариною!

Буду я усіх кусати, поки сонце ще не встало!

Та воно вже піднімається, а я перетворююсь...

Перетворююсь назад... у людину!

Вовкулака... Вовкулака...

Я страшний звір, якого усі бояться...

Вовкулака... Вовкулака...

Я такий, тому я всіх ПОКУСАЮ!!!

Приспів (фінальний).

Коли музика закінчилася, місяць зник, і зал знову наповнився світлом. Люди видихнули з полегшенням, а потім зал вибухнув оплесками.

Леон Біст зробив крок уперед і сказав:

— Не забувайте: хто не хоче стати вовкулакою, — ні в якому разі не виходьте у відкрите небо, якщо місяць яскраво світить! Дякую!

Зал аплодував стоячи, а сам Леон, загорнувшись у плащ, мовчки пішов за лаштунки.

Автор повернувся на сцену.

— Ну що, друзі, ви ще тут? — пожартував він.

Зал засміявся.

— А тепер — перерва! Але не надовго, бо наступний номер буде… ще більш неочікуваним! — Автор пішов зі сцени.

Настя та її друзі переглянулися, розуміючи, що це був один із найяскравіших моментів концерту.