Розділ 5. Мріймо з Левом Мрійником

Кав’ярня "Стравка" знову наповнилася гомоном. Глядачі повернулися до своїх місць після перерви, а в повітрі відчувалося передчуття нових вражень. Настя та її бойфренди щось жваво обговорювали за своїм столиком, поки Гарік не зауважив, що на сцену повернувся Автор.

— Схоже, шоу продовжується, — промовив він, схрестивши руки на грудях.

— Головне, щоб після попереднього номера ніхто більше не вийшов у сукні та з криками "ЛЯ-ЛЯ!", — пробурмотів Жорік.

— А я, між іншим, хотів би ще трохи абсурду, — хмикнув Ромік.

Настя лише усміхнулася, а тим часом Автор взяв мікрофон і підняв руку, закликаючи зал до тиші.

— Шановні гості, вечір триває! — промовив він. — Ми вже бачили запальні танці, відчули хвилю емоцій… Але зараз я хочу представити вам людину, яка вміє мріяти, як ніхто інший. Він живе у світі фантазій, і його мрії такі яскраві, що їх можна побачити. Тож зустрічайте — Лев Мрійник!

З-за лаштунків неквапливо вийшов молодий чоловік у довгому блакитному плащі, що легенько розвивався при кожному його русі. Його очі сяяли, ніби він щойно повернувся з іншої реальності, де все було можливим.

— Дякую, дякую, — він схилив голову перед публікою, яка зустріла його теплими оплесками. — Знаєте, моя найбільша мрія — це щоб усі люди в цьому залі… посміхалися під час моєї нової пісні.

Зал одразу ж наповнився усмішками. Ну, майже…

Гарік, Жорік і Ромік зиркнули один на одного з напівжартівливим скепсисом, але перш ніж вони встигли обмінятися коментарями, біля їхнього столу з’явився Лев Охоронець.

— Або ви посміхаєтесь, або виходите, — спокійно, але загрозливо сказав він.

Хлопці моментально розтягнули губи в широких, хоч і трохи натягнутих усмішках.

— Ось, бачите? — Лев Мрійник із задоволенням оглянув зал. — Ну що ж, тоді почнемо.

Він зробив крок назад, і на сцену вибігли кілька дівчат у легких білих сукнях, несучи в руках великі білі ковдри. Вони розгорнули їх під вентилятором, і тканина почала граційно колихатися, створюючи ефект сніжного танцю.

— Музику! — вигукнув Лев Мрійник.

DJ Lev миттєво активував свій пульт, і залунала ніжна, легка мелодія.

Мрія

Куплет 1:

Нарешті я тебе зустрів уперше...

Ти була моєю великою мрією...

Я про тебе вже давно мріяв...

А потім згадав, що вона вже збулася!..

Ми з тобою танцюємо завжди...

Під нашу музику ми підтримуємо наш ритм...

І ми знаємо, що ми — не просто мріємо...

А, ну, просто... Просто ти — моя мрія!...

Приспів:

Мрія... Моя мрія збулася!...

Мрія... Ти моя улюблена мрія!...

Мрія... Ми з тобою мріємо!...

Мрія... Ти — моя мрія!...

Куплет 2:

Я тебе шукав у зорях і хмарах…

І малював тебе у своїх снах…

Ти з’явилась, як світло у пітьмі…

Я більше не хочу бути один…

Розчинимось у цьому білому танці…

Зробимо світ трішки кращим…

Мрія моя, ти тепер поруч…

І більше нікуди не підеш…

Приспів.

Фінальний приспів (повторюється двічі).

Коли останні ноти пісні стихли, зал знову вибухнув оваціями. Навіть ті, хто спочатку ставився скептично, зараз були зачаровані атмосферою.

— Дякую вам за такий вечір! — вигукнув Лев Мрійник, підносячи руки догори. — Пам’ятайте: ті, хто хоче мріяти, завжди мрійте про що-небудь!

— Гарно сказано, — кивнула Настя.

— Якби можна було замовити мрію, я б попросив п’ятизірковий обід прямо тут, прямо зараз, — замріяно додав Ромік.

— Ти ж розумієш, що мова не про їжу? — скоса подивився на нього Жорік.

— В сенсі? Це моя мрія, я що хочу, те й мрію! — обурився Ромік.

— Ти просто геній, — пробурмотів Гарік.

Тим часом Автор повернувся на сцену.

— Дякуємо Леву Мрійнику за такий чудовий виступ! — сказав він. — А зараз ми оголошуємо коротку перерву. Ви можете перепочити, зробити селфі або замовити щось особливе у нашого найкращого Лева Бармена!

— О, це цікаво, — пожвавішав Ромік. — Пішли до бару!

Вони рушили через зал, де глядачі досі обговорювали виступ Лева Мрійника, і зупинилися біля довгої стійки, за якою стояв Лев Бармен. Він був у білій сорочці, з закоченими рукавами, і працював настільки швидко, що здавалось, у нього не дві руки, а мінімум чотири.

— Агов, Леве Бармене! — Настя привернула його увагу. — А ти можеш приготувати щось особливе для нас? Ну знаєш… щось зимове і святкове?

Лев Бармен хитро усміхнувся:

— Настя, спеціально для тебе — "Сніжний коктейль". Це наш хіт. Але попереджаю — може бути трохи… крижано.

— І для мене те ж саме! — втрутився Гарік. — Бо знаю цю — вона захоче перевірити, наскільки він "сніжний".

Настя засміялася:

— Гарік, ти завжди про себе дбаєш, а хто ж про мене?

— Для мене і Жоріка також! — підняв руку Ромік.

Лев Бармен підняв одну брову.

— Секунду, шановні, це вже як виклик, — одразу сказав він. — Під мої коктейлі, до речі, є одна умова: хто вип’є і не скаже "Ого!" — отримає другий безкоштовно.

Жорік і Гарік переглянулися:

— Виклик прийнято!

Настя усміхнулася, поки Лев Бармен майстерно змішував інгредієнти. Святкова атмосфера продовжувала вирути в повітрі, і це було ще далеко не закінчення вечора…