Глава 4

«Якщо ми кожен день будемо ділитися хоча б маленькою частинкою тепла з тими, кого зустрічаємо на своєму шляху, зима стане набагато тепліше. Для всіх.»

Яна

- Ну ти і бовдур. - я закотила очі і ще раз глянула в сценарій, щоб переконатися в тому, що має бути далі. Як же мені хотілося б, аби те, що буде далі, не було, та воно буде. На жаль...

- Але твій. - з посмішкою відповідає Назар  та починає поступово нахилятися все ближче до мене.

Та поцілунку, який зараз мав би бути, не було. А все через те, що хтось гучно впав, та так, що здалося немов тут виверження вулкану відбулося. Ми з Назаром різко перевели погляд, туди, від куди йшла звук і почали сміятися. А все того, що Рома - друг Назара, перечепилася через ніжку крісла та впав прямо в руки Каті. Ох...Яка ж смішна картина! Рома дивиться на Катю, очі по п'ять копійок у обох, а Макар ще й нахмурив так смішно брови.

- Так, ану, що це за стороння людина? - злісно питає Тетяна Миколаївна, підійшовши до цієї трійки.

Я ховаюся за спину Назара, щоб не дай Боже, наставниця не помітила те, як голосно я сміюся. А Назар сам ледве стримує себе.

- Взагалі-то я не сторонній! - почав протестувати Рома. - Я прийшов до Назара.

- Ах до Назара. Ну то почекаєш! У нас ще півгодини до кінця! - верещяла наставниця.

Ох, шкода Катю, яка досі триває Рому, напевно ще від шоку та нерозуміння ситуації, а тут ще й ця жінка верещить їй ледь не на вухо.

- Я тоді тут посиджу, ага. - Рома сам звільнився від «обіймів» Каті, та сів на переднє крісло, підморгуючи нам з Назаром.

Я показала великий палець піднятий вверх, що означало «клас». Ну Ромка дає!

- Все, цирк закінчено, продовжуємо! - Тетяна Миколаївна пару разів хлопнула долонями, аби всі звернули на неї увагу, а потім перевела погляд на нас. - Продовжуйте. - вже спокійніше каже.

О ні! А я вже сподівалася, що поцілунку можна буде уникнути. Проте схоже все тільки попереду. Ну не хочу я!

- Продовжуємо! - знову голосно повторює наставниця, дивлячись саме на мене.

Переводжу погляд на Назара, який посміхається. Ну блін, я не хочу! Проте...Я ж актриса! Я майбутня акторка, яка буде виступати на сценах, грати ролі в фільмах, тому ніщо не повинна мені стати на заваді! Поступово впевненість додається і я вже не так «боюся» цього поцілунку, тому киваю Назару, в знак того, що готова, та беру до рук сценарій.

- Ну ти і бовдур! - промовляю трохи злісно, але з посмішкою.

- Але твій. - посміхається також Назар і починає нахилятися.

Ось він, цей момент... Наші губи стикаються в одному поцілунку і сотні емоцій та нових відчуттів утворюється в мені. Назар обережно цілую, а я намагаюся слідувати своїми губами, за його. Аби це виглядало, немов ми - одне ціле, немов ми справді пара, яка кохає один одного. Хлопець кладе руку мені на талію та легенько зжимає її. Такі приємні відчуття виникають в животі, неначе я давно чекала цього. Розумію, що не хочу, аби цей поцілунок закінчувався, та рано чи пізно це має статися. Назар починає відхилятися від мене, а я інстинктивно нахиляюся, навпаки, ближче до нього, та потім починаю усвідомлювати, що роблю, тому різко відхиляюся та стаю рівно. Намагаюся вгамувати шалене биття серця, яке немов сказилося, адже так швидко б'ється, що напевно всі в цій залі це чують.

- Супер! Які ж ви молодці! - починає розхвалюватися нас Тетяна Миколаївна, - Я впевнена, що в майбутньому ви станете видатними акторами! - посміхається жінка.

Приємно чути ці слова. Легенько посміхаюся, але мої думки ще досі зайняті тим поцілунком. Хочеться ще...Хоча я розумію, що це буде можливо лише на репетиціях, але хоч так, це вже краще, аніж нічого. Невже я стаю залежна від поцілунків? Але всіх? Чи саме від Назара?

- На сьогодні ви вільні. До завтра.

Я немов у тумані спускаюся в гримерку та забираю всі свої речі. І так само повільно виходжу з залу, прямуючи на вулицю. Свіже повітря мені зараз не завадить.

- Яно, зачекай! - кричить раптом хтось позаду мене.

Хоча я вже знаю хто це. Тепер знаю...

Повільно обертаюся та зустрічаюся з поглядом його темно-карих очей, які зараз дивляться на мене спокійно, без тіні насмішки чи чого-небудь схожого. Назар підходить до мене та стаж поруч. Я не рухаюся, просто дивлюся на нього, а сама впиваюся легко нігтями в шкірі, від раптового хвилювання.

- Я хотів сказати... - починає, та не встигає договорити.

- Назар, Яно! - перебиває хлопця, Лев, мій брат який наближається до нас.

Я опускаю погляд, бо зараз воліла б дослухати Назара. Цікаво, що він хотів сказати?

- Привіт. - каже Назар і вони з моїм братом тиснуть руки один одному.

- Що ти тут робиш? - намагаюся говорити легко та невимушено, як завжди, аби ще й брат не помітив мого легкого хвилювання.

- У мене є три квитки на каток на суботу. Тому вирішив запропонувати. - знизує плечима брат. - Ти, Яно, точно підеш зі мною. - Лев суворо киває, що означає «у мене немає вибору». - А тобі, Назар, хотів я запанувати піти з нами. Що думаєш?

Назар пару секунд думає, а потім впевнено киває. А в мені вибухає якийсь вулкан, бо розумію, що в суботу ще доведеться провести з ним день. Але...Після того поцілунку я навіть більш спокійно відношуся до цього.

- От і чудово! - радісно плескає у долоні Лев. - Тоді, Яно, пішли додому. Бувай, Назар.

Лев йде, даючи нам з Назаром попрощатися, а ми лише стоїмо та дивимося на білий сніг під ногами. На снігу лишилися сліди від підошви взуття, тому я стою та розглядаю ці «візерунки», бо ніяк не можу наважитися промовити ні слова.

- Тоді...до завтра? - трохи навпевнено починає Назар, а в думках нарешті видихаю, бо першій хоч не довелося почати.

- Та-ак, до завтра. - швидко киваю. - Окей, так, бувай. - махаю рукою та розвернувшись, швидко йду до Лева, який стоїть поруч зі своїм чорним ауді.

Дорога додому проходить немов у тумані. От чорт! Як? Як цей хлопець зміг здолати мою оборону? Як він зміг змусити мене стати...такою? До нього я не парилася через хлопців, поцілунки, якесь биття серця чи звичайні дотики, але після його нахабного проникнення у мій простір все змінилося...Чи добре це? Невпевнена...Якщо він так легко до міг змінити мене, то що буде далі? Головне зараз - не закохатися у нього. Та я не така. Я не вмію закохуватися. Навіть не знаю, як це!