Розділ 7. Наслідки Дзвінка та Ехо Нового Року

Наступного ранку Ельза прокинулася від дзвінка телефону. Мама, явно схвильована, розмовляла на кухні.

​Ельза, тримаючи в руці свій срібний зубчик шестерні, відчула легкий резонанс — не загрозливий, а скоріше невідповідний.

​Вона зайшла на кухню. Мама поклала слухавку, її очі були широкі.

​"Ельзо, ти не повіриш. Папа... у нього є робота!"

​Ельза насупилася. Її тато, співробітник надзвичайних ситуацій, останні півроку чекав на підвищення і постійно скаржився на бюрократичні затримки з архівуванням його старих заслуг.

​"Він знайшов нову роботу?"

​"Ні, він отримав нову посаду! Начальник відділу щойно зателефонував. Він сказав, що в архіві, здається, нарешті розплутали його старі документи за минулий рік, і знайшли те, що підтверджує його право на підвищення. Пам'ятаєш той Новий рік, коли він застряг у заметі? Виявляється, його звіт про ту рятувальну операцію... він був загублений у бюрократичному Кабінеті. А тепер знайшовся!"

​Ельза відчула, як її серце пропустило удар. "Загублений звіт за Новий рік".

​Вона зрозуміла. Коли вона змусила тисячі забутих документів у архіві рухатися, вона не просто боролася з Ткачем. Вона переписала кілька маленьких, але важливих фрагментів реальності, пов’язаних із невиконаними діями. Її відчайдушний "Дзвінок" у закритому архіві звільнив не тільки її власний малюнок, а й непрочитані слова про заслуги її батька.

​"Це... неймовірно," — видихнула Ельза.

​"Неймовірно! І знаєш, що він сказав?" — мама посміхнулася. — "Сказав, що ця справа зависла у архіві ще з кінця минулого року. Нарешті час почав рухатися!"

​Ельза подивилася на свій срібний зубець. Тік не відповів, але вона відчула його мовчазне схвалення.

​"Тік. Виходить, я не просто виправляю час. Я його звільняю для людей," — прошепотіла вона, вийшовши до своєї кімнати.

​"Так, Ельзо. Але з кожним звільненим моментом, Ткач зліший," — пролунав шепіт Тіка. — "Він знову готує пастку. І цього разу вона буде стосуватися не минулого, а майбутнього."

​Ельза сіла за стіл. Зубець почав вібрувати. Цього разу звук був не гул і не свист. Це був хаотичний, приглушений сміх, що переходить у плач.

​"Що це за Дзвінок?"

​"Кабінет Відкладеної Радості," — пояснив Тік. — "Ткач зрозумів, що ти протистоїш страху і сумніву. Тому він йде туди, де люди самі відмовляються від щастя. Це Кабінет, створений з усіх відкладених свят."

​Зубець шестерні почав рішуче вказувати на південний захід. Ельза знову розгорнула карту. Південний захід міста... Там знаходився старий, колись популярний Палац Культури, де раніше проводили всі новорічні бали та дитячі свята. Тепер він стояв закритий і забутий.

​"Там він планує створити Вічний Бал. Де всі будуть радісно, але порожньо чекати на щось, що ніколи не настане. Це буде пастка безглуздої ейфорії," — попередив Тік. — "Тобі потрібна справжня радість, щоб розігнати цей фальшивий сміх."

​Ельза подивилася на календар. До кінця січня залишалося кілька днів. До наступного Нового року було ще майже одинадцять місяців, але Ткач уже намагався зібрати його енергію.

​"Гаразд. Тоді влаштуємо незаплановане свято," — вирішила Ельза, ховаючи зубчик шестерні.