Зимове море
помацяй за мене море..
посивіле стомлене небо
під ранок загасить зорі
до відчаю стисне в обіймах
свинцеве нелітнє море
забравши краплину болю
тепер - відтепер їх двоє
крізь хмари промінчиком зблисне
непевне зимове сонце
похмурий метал розплавить
розгладить тривожні хвилі
самотність за обрій сховає
щось пошепки заспіває
й мінорними нотками сплине
а небо, затишне, ніжне
зігріє застуджену воду
в залатані вицвілі хмари
закутає, наче в ковдру
душею душі торкнеться
немов дитинча заколише:
поспи, поки вітер стишивсь
і море, забувши тривоги
стане неба свого віддзеркаллям
розквітне місячним сяйвом
скупає в зігрітих хвилях
вуаллю з краплин огорне
і вже не віддасть нікому
діставшись, нарешті, дому
оберт кулі прокрутить сезони
і може, колись десь по осені
звернувши обличчя вгору
всміхнуся крізь сльози непрошені
прозорим нелітнім зорям
й ледь чутно до неба промовлю
"обіймеш за мене море?"
18.02.2020
Відредаговано: 11.03.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
