19. Поки є час

Зробивши глибокий вдих, вона сіла на ліжку. Пілігримус досі був десь там, що з ним сталось. Чи все спрацювало.

"А якщо він відключився?"

Оксана швидко насунула на ноги взуття і побігла до купальні. Тільки перед зачиненими дверима зупинилась, торкнулась їх поверхні. Вона була дуже гарячою. Оксана відсмикнула руку.

"Що відбувається? Він знову втратив контроль?"

Урсаміка не було в домі, а шукати його дівчина не могла, тому мала діяти сама. Вона вже хотіла відсунути двері. Але зупинилась. "Може не варто?" Може ці двері навпаки захистять її. А всередині вогонь. Неконтрольована сила духа-мага.

-Пілігримус. ПІЛІГРИМУС. ТИ МЕНЕ ЧУЄШ? - Вона надіялась він якось зреагує на своє ім'я. Але відповіді не було. -Пілігримусе. ПІДІГРИМУСЕ. БУДЬ ЛАСКА, ОЗВИСЯ!

Знову у відповідь їй була лише тиша. Вона припала руками я тілом до дверей. Жар від їх був ще гарячим. Вона обгорнула руки частиною тканини свого одягу і припала втретє до їх поверхні.

-Пілігримусе ти тут.? -Звісно він був там. І з ним точно було щось не так, інакше він би озвався.

"Мені потрібно перевірити.А якщо він під водою задихається?"

Повільно вона посунула двері. Спочатку подивилась в маленьку щілину. Побачила згустки яскравої світо-червоної вогняної сили, що літали в повітрі. Одні з них непорушно висіли в різних місцях кімнати, інші постійно повільно рухались і чомусь формою їй дуже нагадували ті штуки, що вона бачила під водою. Вона відчувала тепло від них, через те, що вони бились об стіни, кімнату наповнював аромат паленого каменю і густий пар від води.

Ще раз сильніше потягнувши вона відкрила двері на половину і різко присіла - один зі згустків висів прямо над її лицем, вона швидко пригнулась.

І він полетів їй за спину вдаряючи об стіну позаду і так само прямуючи назад в купальню. Оксана спробувала закрити двері, щоб ці згустки не вилетіли й не спалили щось в домі. Спочатку вона не бачила Пілігримуса. Обережно просуваючись, щоб її не зачепили вогняні штуки в повітрі, вона підійшла до ванни і нарешті помітила в ній духа-мага під бурлячою, спіненою водою. Отже, він справді був тут.

Оксана вже хотіла викинутись в воду. Але згадала, що вода могла бути дуже гарячою, тому роззулась, лише ледь торкнулась її пальцями ніг. Очікувано, вона була гарячою.

-Ай. -Скрикнула дівчина. Знову ухилилась від згустку, що трошки торкнув її волосся.

Вибору в неї не було. Потрібно було дістати Пілігримуса з води, доки цих згустків не стало надто багато і не скоїлось лихо. Вода хоч була гарячою, Оксана вирішила, що якщо зробити все швидко, вона не постраждає сильно. Але чим більше вона вставляла ногу в воду, тим швидше розуміла, що навіть через дискомфорт може терпіти цей біль. Вона намагалась зробити все швидше, підійшла до Пілігримуса і опустила в воду руки. Їй довелось затримати дихання, щоб змогти хоч трошки порушити його. Дух-маг лежав лицем до низу ванної майже на самому її дні. Оксана що духу почала підіймати його. Добре хоч у воді його тіло було не таким важким. Дівчина виринула, тримаючи його за плечі.

-Пілігримус!ПІЛІГРИМУС! - Вона почала трошки трусити його за плечі, але він не відповідав.

Тоді торкнулася долонею його лиця, намагаючись тримати його на поверхні однією рукою, що було доволі важко.

"-Пілігримус - отямся, будь-ласка.- Пілігримус."

Він не відповідав

"-Нужбо. Тут своя сила розігралася. Ти маєш це спинити. Пілігримус. Ти мене чуєш?"

Він не відповів, але Оксана помітила що всі вогняні згустки зупинились.

"-Пілігримус. Проснися."

Його лоб нахмурився і він повільно відімкнув повіки. Його зіниці була незвично великим, майже приховуючи своєю чорнотою справжній колір очей. Дух-маг почав підійматись з води - тепер він уже не напівлежав, а стояв впритул до дівчини.

-Окссана. - Хрипко промовив він.

Згустки почали тягнутись назад до тіла свого володаря, і Оксана намагалась відпрянути від нього, щоб вони їй не нашкодили, але Пілігримус швидко схопив її у свої обійми. Його сила оминала її. Він накрив її маківку своєю рукою і в неї увійшла одна з особливо великих куль неправильної форми, обдавши голову дівчини пекучим жаром. Її лице було повернуто до лиця Пілігримуса.

Вона не помітила як опинилася на його руці, що охоплювала її сідниці.

Її серце затарабанило в грудях. Їх очі були на одному рівні, і Оксана більше не зважала ні на що інше крім чарівних очей духа-мага."

"-Ти моя!" - Подумки промовив Пілігримус, і палко впився в її губи своїми. Оксана була шокована. Його вимогливий язик розсунув її зуби і сплівся з неїним. Вона заклякла, не відповідала на його рухи. Та і по правді це був її перший поцілунок, тому вона не знала як... М'якість гарячих губ духа-мага вражала, його легкий фруктовий смак п'янив розум. І ще вражала, що він так пристрасно цілуючи її не зводив з її розширено здивованих очей свого повного жаги погляду. Від кінчиків її пальців почали підніматись хвилі тепла. Вона розуміла, що це сила дарована Пілігримусом починає щось робити з нею і все це від цього контакту, якого вона поправді давно вже бажала. Її пальці торкались його одягу на грудях стискаючи його.

"-Моя. Тільки моя."

-Пілігримус!? - Прошипіла вона йому в губи, коли він нарешті дав їй вхопити трохи повітря на декілька секунд. Чомусь його дії були подібними Оксані зараз до його звичної поведінки.

Насолода струменіла її тілом у впереміжку з силою духа-мага, дуже хотілось забутись в цих обіймах, обвити його шию своїми руками і вона майже відповіла на його поцілунок. Але потім ще один згусток увійшов в його руку, що була на її талії, обпікаючи шкіру дівчини навіть крізь одяг.

"Мені не можна. Нам не можна. Що я роблю. Треба розірвати цей поцілунок. Навіщо, я скоро покину це місце. І невідомо як його сила поведе себе від тісного контакту."

Вона що сили відштовхнула духа-мага від себе. Його рука що тримала її позаду відпустилась. І дівчина відразу опустилась в воду до дна ванни ногами. Жар від води меншав, шкіра поколювала, але вже не боліла.