18. Як сильно я тебе хочу

Навіть зараз Пілігримус був дуже уважний до неї. Коли вона відсахнулась, він пішов, лишаючи їй простір для роздумів.
Вона бачила як за вікном багряний купол знову покрив його дім з територією навколо, тільки цього разу цей купол відрізнявся. Вона відчувала злість і страх. Як одні й ті ж речі можуть одночасно викликати стільки протилежних емоцій.
Дім Пілігримуса був для неї і пасткою і спасінням. Її очі наповнюватись сльозами.
"Ну чому я?Чому саме мене затягло сюди?"-Вона торкнулась веселкового скла, але її рука пройшла через нього.

"Можливо якби я не намагалась бути кращою в всьому, все було не так...", "Та чи вернусь я коли-небудь додому?"-Її сльози капали на кам'яну підлогу і випаровувались.
***
Пройшло доволі багато часу. Оксана змогла опанувати емоції,що бурлили  в середині її тіла.
Голос Пілігримуса сильний і водночас ніжній допоміг викинути їй з думок. Незнайомі слова,а потім його запах, ніжний доторк до їх руки.
Вона знову могла розуміти його, а він її. Серце в грудях калатало, коли вона поставити йому перше запитання, намагаючись не дивитись на його лице чи тіло, щоб не відволікатись. Кожна його відповідь заспокоювала і все більше переконувала, що саме він той кому можна довіряти. Адже погані люди, чи духи, не рятували б просто так іншу істоту, він не побоявся виправити свою помилку. Та і побувши трошки з ним, вона зрозуміла, чому він хотів позбутись сили. Він чинив багато з того, чого насправді не хотів. Бо не міг себе контролювати, так само як вона коли розізлившись випадково поранила його. Вона мигцем глянула з під опущених вій на його обвуглене, майже чорне тіло, що виднілось в дірці на животі."І чому він ще досі не привів себе до ладу?" Ідеальний прес, до якого хотілось торкнутись, щоб переконатись чи все в порядку, був брудним, але навіть натяку на якесь поранення не було. Оксана ковтнула слину, задала наступне запитання:
"-То значить я з тобою в небезпеці?" -Їй здавалось, що навіть її голос звучав хрипло і невпевнено. Вона насмілилась глянути йому в очі.
"-Небезпечно... Але і без мене ти не виживеш." - Говорив він без тіні посмішки на вустах, його очі горіли жалем, і дівчина не змогла і далі дивитись на його лице.
Подальша розмова і викриття того, що ці змії насправді хотіли зробити з нею, для чого хотіли забрати й обіцяли захищати, змусила її бажати блювати. "Та мені навіть дивитись на тих створінь було огидно, не те, що спарюватись...Блін, а якби я пішла  з ними ?.Фуууу".
"- В якомусь роді ми пара. Я змушений був передати свою кров тобі, щоб ти вижила."- Ці слова Пілігмуса ошелешили її знову.
В грудях запекло, і цей жар наповнював все її тіло з кожною новою фразою Пілігримуса.
Його кров текла в її венах. Знання цього змушували їх тремтіти від страху і захвату.
Вона зупинила свої думки, що прямували зовсім не в те русло. І більше навіть щоб відволіктись від них, запитала про повернення додому. Його відповіді знову розізлили її.
І його сила знову заструменіла її венами.
Вона боялась нашкодити Пілігримуса, тому відштовхнула його руку.
Повільно сила вернулась до його справжнього власника. А дівчина не дозволила духу-магу торкнутись до себе більше. Відходила від духа мага все далі і далі. Миттєво Пілігримус опинився зовсім поруч біля неї. Оксана і не знала, що він може рухатись так швидко.

"Ляж будь-ласка на ліжко.Потрібно чим швидше перевірити чи ці переливи сил між нами не зашкодили тобі." - Він бережно торкнувся її запястків, глянув на ліжко. Голос звучав ніжно наче музика. Його карі очі знову глянули на неї. Він очікував.

Оксана не мала причин відмовлятись, але досі була шокована від того як швидко якщо захоче він може дістатись до неї. Її очі здивовано збільшились, а губи привідкрились.
"-Добре."
Коли Пілігримус відпустив її, вона пішла до ліжка, повільно лягла, дух-маг цього разу не так швидко підійшов. Його руки не торкаючись почали проводити дуги над її тілом. Спочатку голова, потім груди. Оксана ковтнула. Від його дій в середині піднімалось тепло, воно тягнулось до його рук, тіло тремтіло. Оксана закрила очі і відчула як потоки його енергії вриваються в її тіло. Ці відчуття були схожі до хвиль, наче вона знову в водах холодного озера, але ці хвилі були на відміну від перших приємними, вони приносили задоволення своїми доторками. Перед очами постав спогад. Вона і Пілігримус під водою -її відчайдушна потреба врятувати його. Доторк їх губ. "Це видіння?" Дівчина замичала від задоволення. Таке відчуття що її тілу робили масаж, тільки відразу і всюди. Особливо пекли губи, наче їх торкались губи Пілігримуса. Оксана зім'яла руками простирадло під собою. Відкрила очі і подивилась на Пілігримуса. Його вираз лиця був напруженим. Очі привідкриті, на лобі виступав піт, руки були зараз над пальцями її ніг.
Він зупинився і випрямився. Глянув на лице Оксани стурбовано. Вона ж відчула розчарування від того, що "перевірка" скінчилась. Ця  первіка чомусь була не такою як раніше.
Дівчина повільно встала з ліжка і схопила його за руку. Та була гарячою, такою що вона мусила відразу відпустити її.
Пілігримус закрив очі і кілька разів заспокійливо втягнув в себе повітря. Потім сам торкнувся руки Оксани кінчиками пальців, цього разу його рука вже була терпимої температури.
"-Я перевірив тебе. І...в тобі мая сила. Її дуже багато, але вона не може просто так вийти з твого тіла. Вона була мною запечатана. Але тепер якось може притягувати мою силу. Ось чому коли ти злишся... Певно тоді ти витягуєш її з мене і..."
"-І я можу зробити комусь боляче як зробила тобі?"
Пілігримус ледь усміхнувся.
"-Мені не так легко зашкодити. Але от іншим...так ти можеш їх спалити. Як я вже говорив - мій вогонь дуже руйнівний."
"-А чому такого не траплялось зі мною раніше?Тобто ці викиди сили викликатиме лише моя злість?"
"-Не так швидко Оксана. Я ще дещо бачив. Не знаю чи то був спогад, чи моя сила якось витягла це з твоєї свідомості. Ти і я під водою, тоді коли я боровся із чорним монстром...Я був не у свідомості, а ти... Ти якось торкнулась до моїх губ своїми? Це, що це було?Чи це був твій сон?"
Оксані не знайшлось, що б то сказати. Її бліді щоки стали червоними і вона прикусила нижню губу, опускаючи погляд додолу. Але пальці Пілігримуса міцніше вчепились в її зап'ясток.
"Я просто хотіла тебе розбудити. Я думала ти захлинешся. Думала, що ти помирав і це був спосіб...Я думала це подіє якось. І це справді допомогло - тебе потягло до поверхні води. Ти мав шанс."
Оксана підняла очі до лиця Пілігримуса, помітивши на ньому розчарування.
"-Мені не можна було тебе цілувати, так?Таке для вас, для тебе неприйнятно? -Вона глянула на пальці його рук, що тримали її руку.-Вибач. Я не хотіла тебе образити." - Їй було дуже соромно за себе.
"-Я не злюсь і не ображаюсь. - Пілігрімус глянув на губи Оксани палким поглядом, таким що серце Оксани пришвидшило свій стук. Дух-маг притиснувся ближче до неї, так що їх тіла зіткнулись. Його гарячий подих торкнувся її лиця. Він вдивлявся в її губи наче вони були якимось дивовижним скарбом. А Оксані захотілось торкнутись його лиця, вона вже на кілька сантиметрів підняла свою руку, і привітала на ціпочки, але в їх голові зазвучали хрипкі слова Пілігримуса.
"-Саме від тоді почались ці перепади в наших силах. - Він підняв свій погляд до очей Оксани. -Тоді ти дуже сильно хотіла допомогти... І порушила баланс, цілісність бар'єру, що не давав силам коливатись і переходити від мене до тебе на енергетичному рівні."
Оксана ковтнула, її тіло досі тремтіло від його близькості, мозок губив будь-які думки. Серце вирвалось із грудей і їй здавалось, що вона зараз зомліє.
"-Ти можеш це якось виправити? Щоб твої сили більше так не робили?"
Пілігримус мовчав. Його рука розтислась і гладячи її руку піднялась до гори, ніжно пестячи шкіру руки, потім відділилась від неї, Оксана відчула розчарування, аж доки пальці не піднялись до шиї, того місця де під пальцями пульсувала кров. Його легкий доторк заспокоював, наче він щось робив, щоб вгамувати її пульс.
"Оксана я допоможу тобі заснути. Послухай уважно - в тобі моя кров, бо я провів обряд поєднання. Оболонка, про яку я раніше розповідав, була пошкоджена коли ти підсвідомо хотіла віддати мені свою силу, зараз ми маємо спробувати зробити все навпаки. Ти ляжеш спати і спробуєш вийти з тіла, я буду в купальні, у воді. Ти маєш прийти до мене в тій формі, в якій була в озері й спробувати забрати те, що віддала. Оксано, це дуже важливо - ти маєш розуміти, що моя сила, навіть поділена на частини, дуже небезпечна, через сильні емоції, вона виходить із під контролю - це може бути катастрофічним для всіх. І я не знаю чи вийде - але краще щоб ти дуже постаралась все повернути на місце. Розумієш?"
Оксана вже сильно хотіла спати. Вона схопила рукою його за лікоть, щоб не впасти.
"Так. Розумію. Я не хочу нікому нашкодити. І тобі не хотіла. Вибач за це."
"Не вибачайся. Ти маєш повне право злитись, ненавидіти мене. І ти врятувала мене раніше. Дякую тобі, Оксана."
Її губи смикнулись у легку посмішку. Але сили на відповідь, навіть мисленнєву вже не було. Пілігримус допоміг їй лягти. Її очі відразу закрились.
"Іди до мене, Оксана!"
***
По тілу бігали дрижаки. Це був третій раз коли вона намагалась вийти зі свого тіла. Можливо те, що зробив з нею Пілігримус допомогло. А можливо те, що Оксані дуже хотілось ще раз торкнутись губ Пілігримуса.
Було не легко, але і спробу вона зробила менше.
Цього разу її душі не потрібно було нікуди поспішати.
Вона вгамувала швидке дихання. Ще раз подивилась на своє тіло, що спокійно лежало на ліжку. Придивилась до того, як майже не помітно опускаються її груди, коли тіло дихає. А потім повернулась до дверей. Вона добре пам'ятала куди йти. Повільно крокуючи босими ногами вона пішла до купальні.Оксана не знала скільки минуло часу від їх розмови з Пілігримусом. Вона зайшла в залишені відкритими для неї двері і побачила духа-мага. Він стояв у воді до поясу. Кімнату наповнювало тьмяне світло. Дівчина крокувала до духа-мага. Пілігримус відкрив очі, він точно зрозумів, що вона вже тут. Двері за нею зачинились. Коливання маленьких вогників в повітрі пришвидшилось. Одяг на Пілігримусі був вологим, посвідчувалась його шкіра. Він не змінив свого одягу, але виглядав трохи чистішим. Вологе розпущене волосся обліпляло розслаблене лице, він відійшов трохи назад, обперся руками об бортик наче запрошуючи її підійти до нього.
Оксана ковтнула слину. Їй так подобалось те, що вона бачила, що ставало аж соромно за себе. Вона раділа, що хоч дірку на його одязі і його міцний прес з кубиками прикривала вода. Але навіть його стало видно, коли вона підійшла ближче до спорудженої духом-магом ваннив підлозі, вода була прозорою.
Пілігримус показав жестом, щоб вона підходила. Він хотів, щоб все сталось швидше. Оксана глянула на себе. На їй була біля легка сукня. Коли вона ступала в воду, тканина ставала прозорою. Серцебиття дівчини пришвидшилось, вона примусила губу.
"Як добре, що він цього не побачить."
Вона відчувала збудження, тіло тремтіло. Пілігримус дивився прямо на неї. Наче бачив її. Їй здавалось, що серце виплигне з грудей. Тепло збиралось між ніг, в шиї і біля вух. Її губи палали. Вона й сама відчувала, як від її рухів коливається вода, що означала, що вона якимось чином її рухала.
Вона повільно підійшла до Пілігримуса. Торкнулась його біцепса.
"-Ти мене чуєш?"
Він подивився на свою руку, в те місце де вона його торкалась. Але нічого не відповів. Вона торкнулась пальцями іншої його роки. Їй довелось привітати на ціпочки, щоб дотягнутися до його лиця і міцно вхопити його за руки.
Дух-маг так нічого не відповів. Вона торкалась грудьми його вологого одягу. Їй досі було не зручно, тому вона заскочила йому на ноги, обвила його стегна своїми ногами. Пілігримус все відчував. Він трошки відійшов від стінки "ванни" на яку опирався.
-Хар ту ках, Оксана? (Тобі так зручно, Оксана?) -Почула вона хрипку, незрозумілу мову - все не зрозуміле крім її і мені. В цей момент вона дуже хотіла вивчити цю довбачу чужосвітню мову.
"Я змушу тебе навчити мене її." - Прошипіла вона, відчуваючи його силу всім тілом. Її очі розширились. Вона милувалась його рисами лиця. Хотілось обвести контур ідеально-пухких губ.
Його тіло і її душа були притиснуті один до одного. Оксана відчувала мокроту його одягу і одночасно жар, його серце потужно барабанило в неї під грудьми. Відбиваючи і навіть дещо перевершуючи її ритм. Вона відсунулась стегнами від його гарячої плоті. Та всеодно не могла сконцентруватись ні на чому іншому крім цих відчуттів. Навіть пам'ять про них неймовірно збуджувала. Ще ніколи вона не відчувала такого бажання, такої потреби. Вона поглянула на жилку крові що пульсувала під шкірою на шиї Пілігримуса, помітила що вона ледь, ледь світиться, наче ті вогняні нитки на різдвяних ялинках - червоним.
"-Я тут не для дорослих ігор. Я маю повернути собі цілісність. Інакше..."- Вона згадало пораненого Пілігримуса. Його кров на білому снігу і свій розпач. Тепер вона дивилась на його губи по іншому.
"Віддай мені будь-ласка те що я тобі дала, зараз тобі це не потрібне"-Промовила вона тихо подумки і швидко впилась губами в його вуста. При цьому схопивши його за шию і голову однією, а потім іншою рукою і міцніше втислась в його тіло грудьми.Вона закрила свої очі, повністю сконцентрувавшись на тому щоб втягнути в себе те, що було її, а потім зашити уявну прогалину в щиті броні, що не давала цій силі виходити на зовні. Спочатку нічого не відбувалось, Оксана трішки підняла повіки, Пілігримус шоковано відкрив очі, вона відчула як він привідкрив вуста. Потім повільно дух-маг закрив очі, вона теж закрила.
Тишу кімнати порушували лише звуки капання води і шум вітру на дворі за веселковим склом знизу, за спиною духа-мага.
Оксана відчувала спокій і подумки тягла з Пілігримуса його вогняну сили назад до себе. Вона відчула переповнення. А потім Пілігримус почав падати разом з нею, на неї в воду. Оксана відчувала як переходить енергія Пілігримуса по її шкірі по шиї і животі, геть до самого низу - до кінчиків пальців ніг. Почали пекти разом нитки, наче павутини що йшли з кінцівок її рук в ніг, до її серця. Вона досі відчувала спокій. Відкрила очі під водою, Пілігримус закривав її видна поверхню води, його лице теж було розслабленим. Оксана лежала на дні, а він тримався над нею руками, затримуючи дихання. Коли все закінчилось її потягнуло з неймовірною швидкістю назад до свого тіла.