Глава 2

В магазині вже дуже довго торгувала Ганна Миколаївна – Євина бабуся. Ще за часів, коли її донька Наталочка була пʼятикласницею з золотими косами, там продавався одяг та взуття, але магазин не користувався великим спросом.

Покупці все рідше заходили. Зрештою коштів на утримання не вистачало, і його довелося закрити на невизначений термін. Бабуся тим часом приділила час роботі за професією – працювала вчителем математики в місцевій школі, а Євина мама вже не могла хвалитися однокласникам, що її родина володіє крамницею.

Пройшло немало років, і у магазину почав зʼявлятися шанс на друге життя.

Мельникова Наталія одружилася з Гриценко Олександром, як ви могли здогадатися, татом Єви. І вони разом взялися за відновлення маленького сімейного бізнесу. Вкладали багато коштів та праці. Обранець Наталії був майстром на всі руки, тому на працівниках вдалося добряче зекономити. В магазині провівся невеличкий ремонт, та конкретна зміна товару – тепер там торгували пряжею та іншими матеріалами для рукоділля.

Справа пішла неочікувано добре, юні рукодільниці бажали випробувати різного виду нитки, а любʼязні продавчині, в лиці бабусі й мами, легко знаходили для них все підходяще. Єва тим часом дорослішала та спостерігала, що мама вже не дуже зацікавлена магазином. А бабуся не хотіла розриватися між вчительською справою та торгівлею, але покидати магазин однак не хотіла.

В голову дівчинки почала закрадатися думка, що ось-ось і магазин перестане працювати, її це дуже засмучувало. Тому як тільки Єва задула свічки на торті до свого пʼятнадцятиліття, наважилася запитати у бабусі чи не проти вона, що у вільний час дівчинка допомагала їй у магазині. На диво, Ганна Миколаївна легко погодилась. Більше того, зізналася, що сама хотіла запропонувати це Єві!

Майже одразу про цю новину дізналися друзі дівчинки – Тая та Андрій. Вони частенько заходили до Єви поговорити й попити чаю з фірмовим лимонним печивом Таї.

***

Друзі витрусили сніг з курток та повісили їх на вішак. Вдихнули приємний аромат в приміщенні, пахло прянощами та цитрусами. Прянощами, бо Єва любила палити ароматичні свічки, запах яких, здається вже вʼївся в стіни приміщення. А цитрусами, бо за ними на порозі стояла Тая з пакетом мандаринів у руках.

Її щоки порожевіли від морозу, а на світлому волоссі танули сніжинки, перетворюючись на крапельки.

– Любі! Я маю, що вам розповісти, – нарешті видихнула вона.

– Таю! – вигукнули Єва і Андрій. Вони не бачили дівчинку вже чотири дні, це було жахливо довго для них.

Троє підлітків повсідалися на диван, і почали наминати мандарини за обидві щоки. Згодом Тая почала розповідь про свій таємничий арешт.