Глава 1

Дівчинка в темно-зеленому шарфу сиділа на сходинках біля магазину. Повз неї проходило безліч людей, та вона ніби не помічала їх. Незабаром одинока сльоза скотилася щокою, а потім ще одна, і ще. В неї сталося справжнє горе: загубила ключ від крамнички своєї бабусі! Бідкалася, шукала вдома й на вулиці, між книжками та на підлозі з ліхтариком, за ліжком та в горщику з фіалками. А ключ-негідник, зник та й все по тому. Ось і залишається, сидіти та плакати, адже магазин ось-ось відкриється, і Єва якраз мала його відкрити, вона ж там частенько працює - допомагає бабусі.

Можливо подрузі було б не байдуже, як тим людям, що проходять засніженою вулицею , але дівчинка не хотіла її турбувати, не зараз, коли батьки покарали її і не випускають на вулицю. Тая звісно прийшла б на допомогу, але Єва вже не маленька і сама розбереться зі своїми проблемами.

В голову дівчинки сяйнула думка - пошукати біля магазину. Вставши і обтрусившись від снігу, вона нахилилася і прийнялася уважно роглядати бруківку біля будівлі та сусідніх. Вивчала кожну плиточку і раптом краєм ока побачила металевий блиск.

– Знайшла! - вигукнула Єва.

Еге ж, знайшла. Гривню копійкою.

Позаду почувся голосний сміх. Дівчинка одразу впізнала його, це реготав Андрій - їхній з Таєю друг. Він був одягнений дуже легко для такої погоди: ані шапки, ані  шарфа, що вже й говорити про рукавиці. На плечі в нього був рюкзак, певно йшов від репетитора математики. Хлопець відсміявся, витер очі та нарешті заговорив:

– То що знайшла? Говори, цікаво ж!

– Ох, та не питай. Гривню знайшла, а думала, що ключ!

– Ключ? Від магазину чи що?

– Так, - зітхнула Єва.

Дівчинка швидко ввела його в курс справи, і тепер вони вдвох, ледь не навпочіпки, мовчки шукають металевий ключик.

Нарешті, після двадцяти хвилин безперервний пошуків, хіба що з паузами на те, щоб разом помізкувати, що такого могла зробити Тая, щоб її заарештували вдома, вони згадали, що забули перевірити ще одне місце. Місцем цим, був горщик, в якому восени цвіли чудові чорнобривці, прикрашаючи колоритну будівлю магазину. Та насправді це була їх з бабусею таємна схованка, куди вони клали ключ, коли не могли віднести його до бабусиної квартири. Єва згадала, що позавчора після закриття магазину вона особисто віддала ключ бабусі і пішла додому. Наступного дня на зміну виходила бабуся, отже ключ має бути в горщику!

Зненацька до Андрія долинув дзвінкий сміх - то Єва реготала зі своєї забудькуватості. Хлопець швидко допетрав, що сталося і теж залився сміхом. Це те, за що вона його любила: він був дуже простодушним.

Дівчинка відімкнула двері, прикрашені до прийдешніх свят, і друзі нарешті зайшли в магазин.