6 глава

Я подивилася на чоловіка, який щойно запропонував піти попити чаю та зігрітися. Я взагалі не ходжу з мало-знайомими чоловіками, але цьому я вирішила довіритися. Була не була, повинно ж бути диво під новий рік! 
- А знаєте що, я згодна ходімо пити чай. Тільки Сашку зателефонуйте, щоб не шукав. - Я взяла його за руку але швидко згадала, я зняла свою червону нитку з зап'ястя та повісила на ялинку яка мені сподобалася. Повернувшись до Єгора сказала. - І скажи про те що я вибрала ялинку. - Він посміхнувся та взявши мене за руку сказав. 
- Звісно скажу, а поки він її погрузить в нас є час. - Я посміхнулася у відповідь. 
Виявилося що він живе у найближчому будинку. Будинок був дуже гарний, та й великий. Він завів мене до кухні та сказав. 
- Сідай, зараз будемо пити чай. - Він підійшов до холодильнику та дістав усе що в нього було, та почав готувати. Я була просто в шоці, ми ж тільки чаю попити збиралися! Повернувшись до мене він сказав. - Ти віриш в кохання з першого погляду? 
- Так, в що? - Підійшовши до мене, він присів на кортани та сказав. 
- Ти мені сподобалася. - Я подивилася на нього, шоковано та посміявшись сказала.
- Так швидко, ти ж мене не знаєш зовсім. - Він узяв мене за руки та поцілував їх. А мені чомусь так соромно стало, а ж щоки загорілися. А він подивившись в мої очі сказав. 
- Ти мене теж, але давай сходимо на побачення. Так сказати познайомимся по ближче. - Неповірете я просто не змогла йому відмовити дивилася в його очі та не могла. 
- Гаразд, я піду з тобою. 
*** 
Коли ми вже напилися чаю та наговорилися прийшов Сашко та сказав що він все загрузив,  але відвезти мене не зможе я вже почала хвилюватися. Як до мене підійшов Єгор та сказав. 
- Я сам тебе відвезу, і ялинку допоможу занести. Всеодно хотів поговорити з коменданткою жіночого гуртожитку. - Я подивилася на нього та спитала. 
- А навіщо тобі наша комендантка? - Він засміявся та сказав. 
- Не повіриш, мене водою холодною облили з вікна. - Я відкрила рота та просто очманіла, це ми його значить облили. Як же соромно. Я подивилася собі під ноги та сказала. 
- Не треба, якщо вона дізнається то вижене мене з гуртожитку. - Він подивився на мене шоковано в потім посміхнувся сказав. 
- Так то була ти? - Я подивилася на нього трохи здивовано, але сказала правду. 
- Незовсім це була моя подруга, ми  не хотіли нікому нашкодити. Просто наша баба Нюра за ворожіння та й ще на свічках, прогнала б нас з гуртожитку, а половині не має куди йти. - Він подивився на мене здивовано, в потім сказав. 
- Тоді гаразд я не буду нічого їй казати... А ти розповіш що ти собі на ворожила. - Я вздихнула з полегшенням. 
- Та нічого такого. Просто ліс та чекаючи вовк. - Подивився на нього, я побачила що він задумався, а потім немов отямився та сказав. 
- Поїхали, в то нам ще ялинку встановлювати. 
Ми досить швидко приїхали до гуртожитку, я навіть трохи засмутилася. З ним так легко і спокійно, немов це моя людина. Коли ми вийшли з авто він підійшов до мене та дав мені візитку з номером телефону. Я навіть не подумала про це. А він сказав. 
- Закони мені у будь-який час, я для тебе завжди вільний. В зараз не мерзни, я сам усе зроблю. До завтра. 

Я посміхнулася та побігла до гуртожитку. Господь який він все-таки класний. 

З того дня ми сходили вже на два побачення, але він навіть мене не поцілував. Прийдеться брати все в свої руки!