5 глава

Коли я обходив територію та вже збирався їхати на роботу, відчув дивний та спокусливий аромат який манив мене до себе. Там були нотки мандаринів та ванілі, ніколи б не подумав що фрукти які я не їм будуть так мене манити. 
Він вів мене до лісу з ялинками, зупинившись я почув як хрумтить сніг. Зайшовши в ліс я побачив  її, дівчину не високого зросту, світловолосу не втримавшись спитав. 
- Вітаю, що ви тут робите? - Вона так швидко повернулася, що я зрозумів - я її злякав. Вона була дуже гарна. Особливо її світлі мов прозора вода очі. І в мене вирвалося. - Я так довго тебе чекав! - Від моїх слів вона злякалася та почала відступати,  а я щоб вона не втекла почав повільно іти за нею. І тут вона спитала. 
- Що ви маєте на увазі? - Я пристально подивився на неї та зрозумів що я промовив ті слова у голос. Тому я посміхнувся та сказав. 
- Я лише хотів з вами познайомитися,  ви дуже гарна! - Вона все відступала, доки не перечипилася та не почала падати назад, але я встиг та схопив її за руку потягнув на себе. Опинившись в моїх обіймах вона притихла а потім сказала. 
- Дякую, що не дали впасти мені. - вона подивилася мені в очі, і я зрозумів що пропав. Мені так хотілося її поцілувати, але я не міг ще більше її лякати тому запропонував. 
- Ви сходите зі мною на побачення? - Вона трохи задумалася а потім відповіла. 
- Я навіть не знаю вашого імені. Та і я тут приїхала за ялинкою, мене відправила баба Нюра. - Я подивися на неї та спитав. 
- Ти що сама приїхала? - Ось тепер мій вовк перестав мліти від її аромату та близькості, та почав нервувати. Як вона сюди доїхала, а потім зрадів а ось і привід підвезти її назад. Вона взяла мене за руки та відійшла від мене на крок. Я звісно зрозумів,  що вона просто мене ще погано знає, ось тільки як це пояснити вовку. Який не хоче відпускати свою пару. 
- Вибач що не представився, мене звати Єгор. А тебе? - Вона посміхнулася та сказала. 
- Василина, я приїхала з Сашком він син, баби Нюри. - Як я не здогадався, заодно вирішила перевірити чи не є вона його парою.  Ох і тітка Нюра, знала б ти який мені подарунок зробила, приїду розцілую. Я підійшов до Василинки та протягнув руку сказав. 
- Ти напевно замерзла, ходімо пити чай? - Вона потерла руки, та сказала. 
- Я би з радістю, але Сашко зараз за ялинкою приїде.  - Я посміхнувся та взяв її за руку, відповів. 
- Я йому зателефоную, а ти дуже змерзла ходімо грітися.- Та повів її до свого будинку.