Розділ 19. Нарешті вдома

Намандрувавшись вдосталь, бабуся з Натусею були раді нарешті повернутися в Україну, до себе додому. Вже з порогу відчули пахощі, які долинали з кухні. Там Річард у фартушку та з лопаткою чаклував біля плити. На підвіконні та столі вже стояли готові страви.

– О, а ось і мої дівчата! – радо мовив він, побачивши на порозі новоприбулих. – Мийте руки та переодягайтеся! Скоро вечерятимемо!

– Річарде! Очам своїм не вірю! – бабуся була приємно здивована. – Ти стільки всього наготував!

– Це ж все наші, українські страви! – підхопила Натуся.

– Саме так! – з гордістю підтвердив чоловік.

– А звідки ж рецепти?

– Магія! – мовив і розсміявся. – Жартую! Інтернет! Новітні технології. Сама ж мене вчила, онучко!

– Здібний Ви учень! – похвалила дівчинка.

– Ну все, годі теревенів, – поквапив чарівниць Річард. – Чепуріться і до столу. Он вже вареники з картоплею стигнуть.

У вітальні був накритий святковий стіл. Окрім вже зазначених вареників, був і борщ, і налисники, і голубці, і крученики, і холодець. Нічого собі хазяїна мають! І дарма що Лорд, ще й англійський. А так постарався!

Поряд зі столом миготіла різноколірними вогниками ялинка. Під нею вже лежали подарунки у яскравих обгортках. Запах хвої та мандаринів заполонив кімнату. По телевізору в черговий раз транслювали «Сам удома». Бабуся з Натусею поглянули одна на одну і посміхнулися. 

–  Дякую за мандрівку, бабусю, –  порушила тишу Натуся. – Я стільки дізналася про звичаї та традиції святкування Різдва та Нового року в різних країнах!

– Рада, що тобі сподобалося, – ласкаво мовила та. – Що ж найбільше запам’яталося?

– Навіть не знаю… – задумалася дівчинка. – В Італії – фея Бефана та наш фітнес на даху. У Фінляндії – льодовий замок. На Кубі – чарівний годинник, що бив лише одинадцять разів. У Швеції – солом’яний козел. В Австрії – поросятко, що ожило. У Чилі – спіритичний сеанс на цвинтарі. У Франції – титул «бобової королеви». Та й в Нью-Йорку допомогла злочинців зловити. Про Крампус Нахт, караконджулів та Йолакеттурина взагалі мовчу! Мандрівочка вийшла на славу! Але знаєш, що я після всього цього зрозуміла?

– І що ж? – поцікавилася бабуся.

– Що в гостях добре, а вдома краще! – відповіла та.

– Погоджуюся! –  схвально усміхнулася. – Ну що, гайда переодягатися! Поки страви не вистигли! Річард цілий день, мабуть, біля плити провів.

– Дійсно! – погодилася Натуся. – Пора Старий рік і в Україні проводжати, а Новий зустрічати!

– З прийдешнім, моя люба! – мовила бабуся й обійняла свою онучку. – Нехай Новий рік принесе всім нам багато щастя та миру!

Чого і вам, мої любі читачі, бажаю!