Розділ 15. Новий рік на цвинтарі

Чилійського чарівника і бабусиного старого знайомого Сантьяго, наші мандрівниці застали за трішки дивним, як для святкового дня, заняттям. Він підмітав підлогу. Та так наполегливо, що курява заполонила всю оселю. Він навіть гостей крізь цей «туман» не одразу помітив.

– Доброго вечора, друже! – привіталася бабуся й одразу закашлялася. Пил у горло попав.

– Доброго! – усміхнувся чарівник. – Чого на порозі стоїте? Беріть віники й гайда до роботи!

– Замітати? – перепитала Натуся, не на жарт здивувавшись, що її в останній день старого року працювати змушують.

– Так, так, дитино! – закивав Сантьяго. – Наші люди вірять, що у переддень нового року потрібно вимести усю нечисть за поріг.

– Так для цього ж є сучасні прилади, – не вгамовувалася дівчинка. – Навіщо ж мітлою стовп пилу здіймати?

– За пил перепрошую, – почервонів чоловік. – Все ніяк протягом року руки не доходили поприбирати. «Парубкую» – ось вам і результат, – сумно мовив Сантьяго.

– Немає чого соромитися, – запевнила його бабуся. – Ми тобі зараз залюбки допоможемо. Натусю, бери до рук мітлу, а я на кухню.

Виявилося, що і там було багато роботи: гора брудного посуду, павутиння та зламаний холодильник.

– Так не годиться! – зробила висновок чарівниця, засукала рукави та взялася до роботи. 

Коли «підмітальники» через годину зайшли до кухні, там все блищало. Стіл було накрито білою скатертиною, а у тарілках парувала святкова вечеря.

– Мийте руки та до столу! – скомандувала бабуся.

Після смачної трапези Сантьяго кудись зазбирався.

– У нашій країні Новий рік святкують на цвинтарі, – пояснив чарівник, побачивши запитальні погляди гостей.

– Де-де? – не повірила своїм вухам Натуся.

– На цвинтарі, – повторив, усміхаючись. – Знаю, звучить дивно, але це давня традиція. Провідуємо тих, кого з нами вже немає. У нашому маленькому містечку відбувається ціла урочиста хода на чолі з нашим мером!

– Нічого собі! Дивина, та й годі! – мовила дівчинка.

Втрьох вони швидко зібралися, вийшли на вулицю і приєдналися до процесії. Через хвилин п’ятнадцять нарешті дісталися пункту призначення. 

Цьогоріч Сантьяго провідував там не лише своїх батьків, а й дружину Марію, яку він втратив цього року. 

– Можемо провести на кладовищі спіритичний сеанс, – запропонувала бабуся, – щоб ти з Марією зміг побачитися.

Чарівник радо погодився, і через кілька хвилин перед очима постала напівпрозора красива жінка з доброю посмішкою. Подружжя поговорило про те, як пройшов цей рік, що нового сталося у їхньому селі, зізналися, як сумують одне за одним. 

Однак, Ельвірине заклинання виявилося таким сильним, що й біля інших могил почали з'являтися старі та молоді духи. Вони намагалися поговорити зі своїми родичами, але ті їх звісно ж не бачили, адже такою силою володіли лише чарівники.

– Нам вже слід закінчувати спіритичний сеанс, – мовила бабуся, стривожено оглядаючись навколо. – А то ще когось небажаного викличемо!

Марія попрощалася з Сантьяго, а Натуся, радіючи за цих двох, водночас дивувалася, наскільки різноманітним може бути святкування Нового року в різних країнах світу!