Наступною зупинкою чарівниць стала Італія. У невеличкому містечку Вероні жила бабусина подруга Джульєтта. Не думайте, що та сама із твору Шекспіра. Але за дивним збігом обставин вона мала чоловіка, на ім’я Ромео. Нічого дивного. Просто ці імена тут завжди були дуже популярними.
Зустріч була теплою, усмішки – щирими, а піца «Маргарита» – дуже смачною. Після вечері Натуся вирішила прогулятися вечірніми вуличками міста. Саму її не пустили, тож Джульєттин онук Роберт погодився супроводжувати гостю. Підлітки швидко знайшли спільну мову. Дівчинка багато розпитувала про Верону та її жителів, а Роберто цитував вірші Шекспіра. Вони й незчулися, як зайшли у невеличкий квартал зі старим двоповерховим будинком. На його даху чувся якийсь шурхіт.
– Агов! – крикнув хлопець італійською. – Є хто там?
– Не кричи ти так, хлопче! А то дітей розбудиш! Як я їм тоді гостинці зможу у черевики покласти?
– Бефана? – здивовано запитав Роберто. – Очам своїм не вірю. Думав, що історії про новорічних фей – вигадки моєї бабусі.
– Та я це, я! От причепився! – пробуркотіла літня жіночка, виглядаючи з димоходу. – Краще піднімайтеся сюди та допоможіть мені.
– А що трапилося? – поцікавилася Натуся, коли вони вже були на даху.
– Та я ніяк у димар не залізу, – бідкалася Бефана. – Завузький для мене. Дивина, та й годі! Адже минулого року він був нормальним. А тут таке лишенько! Як же дітки солодощі від мене отримають???
– А не зарано для солодощів? – перепитав Роберто. – Ви ж, наче, в ніч з п’ятого на шосте січня маєте подарунки приносити?
– Ой, лишенько, оце я й зовсім вже стара стала! Дати плутаю, в димохід пролізти не можу… Куди цей світ котиться?!
Натуся прискіпливо оглянула фею. Та дійсно була занадто пухкенькою і саме тому ніяк не могла б пролізти крізь димар. А зовсім не через те, куди “котиться світ”.
– У мене є ідея! – радісно вигукнула дівчинка і полізла у кишеню за мобільним телефоном. Там вона кілька хвилин щось шукала в Ютубі, а потім радісно сказала:
– Пам’ять полікувати це не зможе. Але у форму привести – це я Вам обіцяю!
З цими словами вона показала відео з танцювальним тренуванням під різдвяні хіти. Бефана спочатку з недовірою вдивлялася в екран телефону, а потім її ноги самі почали відбивати такт музики. Роберто теж підхопив ритм і вже через декілька хвилин усі троє повторювали рухи за інструктором.
Запальні зимові хіти, вогні нічної Верони, зоряне небо та легкі танцювальні рухи – що ще потрібно для повного щастя? Це був справжній фітнес на даху. Усі троє настільки віддалися рухам і музиці, що не помітили, як пройшла година. Бефана помітно пострункішала за цей час.
– Ви просто неймовірні! Як швидко у форму прийшли! – захопливо вигукнула Натуся, поглядаючи на усміхнену фею.
– У нас в магічному світі можливе все, дитинко! – загадково мовила та. – Бачу, ти теж із наших будеш!
– Трішки є! – сором’язливо відповіла дівчинка.
– Добре, діти, мені вже час! Дякую вам! – Бефана підвелася. – Головне тепер назад свої кілограми не набрати!
– Раді були допомогти! – гукнув Роберто. – Сподіваюся, і до нас тоді ж завітаєте! Я шоколадні цукерки полюбляю.
– Обов’язково! – пообіцяла фея і зникла у темряві ночі.