Зимові пригоди бабусі та Натусі

Розділ 1. Зимова несподіванка

Жодну з частин цієї книги не можна копіювати, перекладати або відтворювати у будь-якій формі без письмового дозволу автора.

 

Натуся сиділа у себе в кімнаті й розглядала візерунки, які залишив морозець на її вікні. Чудернацькі сніжинки різних форм і розмірів сідали на підвіконня. Як не намагалася дівчинка знайти дві подібні – не могла! От вже диво природи!

AD_4nXc_Z2XV_lN48KrxuoObuEL_vz00LfbUE3FbNnDGAelp3TKnNhKnNdO0kbWSpvdma7fbcK9XkwYeCRHII-wfwjUZ8KK4SgIJ840MxI0E_sUxdnMgK9qvaKNLJEPY9Duu4wRqHst8f4lqqmIXb_h3Ws4?key=lmcRw71iKYR5yOQJqL2BeA

Натуся так задивилася на пухнастих красунь, що не помітила, як двері кімнати відчинилися, хтось підійшов до неї й легенько торкнувся її плеча.

– Чого замріяна така, дитинко? – лагідно промовила бабуся.

– Зима – це така казкова пора, –  дівчинка обернулася на голос. – І Святий Миколай гостинці приносить, і ….., і ялинка нарядна сяє. Про колядки та щедрівки я взагалі мовчу! А ще в Новий рік завжди можна загадати будь-яке бажання і воно обов’язково здійсниться. 

– Я в дитинстві теж любила всі ці свята. Моя матуся часто влаштовувала нам мандрівки у часі на Різдво чи Новий рік і ми їх святкували у різних країнах.

– Це, мабуть, так цікаво! – замріялася Натуся. – Підозрюю, що жителі різних континентів відзначають зимові свята по-своєму.

– Так, так! Тому в мене для тебе є невеличкий сюрприз! – в бабусиних очах з’явилися грайливі вогники.

– Який? – пожвавилася дівчинка. Вона дуже полюбляла усілякі сюрпризи. Особливо в таку святкову пору.

–Цього місяця ми з тобою трішки поподорожуємо!

– Лише ми з тобою? – перепитала. – А як же Річард? Невже твій чоловік не захоче до нас приєднатися?

– Не хвилюйся, у нього свої справи, – загадково мовила бабуся, –  а у нас свої. Чарівники та чарівниці багатьох країн хочуть побачити мою онучку та зустрітися зі своєю подругою у ці свята. А Річард цього місяця побуде у своєму вісімнадцятому столітті. Він Різдво святкуватиме зі своїми “далекими”, в прямому сенсі цього слова, родичами. Сумує за ними, і я його розумію. А ось Новий рік обіцяв з нами зустріти. Ще й якийсь сюрприз нам готує!

Натуся задумалася.

– Ідея посвяткувати у різних країнах просто чудова! Але як же моє навчання? Канікули ще не скоро!

– Трохи поманіпулюємо часом, – запропонувала бабуся, хитро підморгнувши онучці. – Для чого нам наша чарівна пральна машина тоді потрібна, як не для таких мандрівок?! Використовуватимемо всі грудневі вихідні для наших подорожей. Ще й зможемо по декілька країн в день відвідати, якщо повертатимемося у часі на початок дня. Ну то що? Ти зі мною?

На вустах дівчинки з’явилася щаслива посмішка. Вона так давно мріяла відправитися ось у таку чарівну мандрівку зі своєю бабусею! А та зараз приділяла так багато часу своєму чоловікові, що геть забула про її існування. Принаймні, так думала Натуся. Воно й не дивно, адже Річард – англійський лорд, який пожертвував заради своєї дружини та її онучки своїм минулим життям й зараз пристосовувався до сучасного світу. І потрібно віддати йому належне, виходило в нього непогано!

– Звісно ж, я з тобою! – радісно мовила дівчинка, а потім підбігла до бабусі та міцно її обійняла.

– Тоді бери блокнот і ручку, – скомандувала Ельвіра. – Випишемо усіх моїх друзів, які запрошували нас на гостину, та країни, в яких вони живуть. Не хочеться когось забути або щось наплутати. А потім скоординуємо з ними час та дати. Зателефоную їм по магічному дзеркалу. 

– А валізи складатимемо? – запитала Натуся.

– Ні, ввечері повертатимемося додому. Люблю спати у своєму ліжку! На крайній випадок, можна буде де-не-де й переночувати, якщо це буде необхідним.

Дівчинка схвально захитала головою, а бабуся продовжила:

– Але добре, що за одяг нагадала. Одягатимемося по погоді відповідно до країни, куди рушатимемо. В деяких з них зараз літо у самому розпалі!

– Вже не можу дочекатися! – мовила Натуся. – Коли до перших знайомих вирушаємо?

– Вже за кілька днів, потрібно встигнути з моїми німецькими друзями відсвяткувати їхній своєрідний День Святого Миколая!

– А чому своєрідний? – поцікавилася мала чарівниця.

– Тому що називається він Крампус Нахт, – раптом перейшла на шепіт Ельвіра. І це дуже специфічне свято… Але усіх карт не розкриватиму… Поки що відпочивай, бо завтра до школи, а на вихідних рушаємо у першу мандрівку!

– Домовилися, бабусю, – відповіла Натуся, передчуваючи, що ця подорож стане неабиякою зимовою пригодою у їхньому житті!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше