Зимові настрої

Зима, забувшись в м'якій дрімоті...

Зима, забувшись в м'якій дрімоті,
Забула землю у сніг сповити.
Спросоння віями безтурботно
Змахнула, й тут же в вогкім повітрі
Немов повіяло зимним духом
І закружляли в танку стрімкому
Легкі сніжинки граційним рухом.
В імлі зіткалось таке знайоме,
Таке врочисте зимове диво.
Тендітним інеєм вкрились віти
Дерев. Мереживом мерехтливим
Їх ніби вкрили дрібненькі квіти.
Убралась в шати казкові білі
Суцільна сірість міських пейзажів.
І десь далеко струна свавільна
Дзвенить знайомим сумним адажіо.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1758 в Різне
#426 в Поезія

У тексті є: зима, зимове місто, відчуття війни

Відредаговано: 29.07.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись