Зимові настрої

Сніжинки білі невагомі...

Сніжинки білі невагомі
Кружляють в сутінках холодних,
Немов танцюють під знайомий
Далекий відгомін мелодій
Давно забутих колискових
Мого дитинства. І примари
Щемливих споминів туманні
Мов оживають. Темні хмари,
Важкі, немов чекання марне,
Над містом супляться суворо,
І жодна зірка не прогляне
Крізь них. Густіє сизий морок,
Ховає обриси останні
В пітьмі. Вбирає в вельон білий
Похмуре місто до світанку,
Мов наречену, сніг. Несила
Мені заснути знов до ранку...

Валентина Дрегваль

Подобається

#1758 в Різне
#426 в Поезія

У тексті є: зима, зимове місто, відчуття війни

Відредаговано: 29.07.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись