Зимові настрої

Самотня зимна ніч...

Самотня зимна ніч. Думок важезні жорна.
Роз'ятрена душа уже боїться сну.
Там замість сновидінь панує морок чорний.
І страшно в безвість ту без вороття пірнуть.
Довкіл непевний світ, що раптом став тендітним.
Крихкішим, ніж кришталь. І вир страхів і втрат.
Ох, як мені тепер бракує сонця. Світла!
І пам'ять, і чуття розтягнуті в шпагат
Над прірвою війни, ненависті і люті
У прагненні з'єднать минуле й майбуття,
Нічого не згубить, не зрадить, не забути.
Сьогодні тільки це єдиний сенс буття.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1758 в Різне
#426 в Поезія

У тексті є: зима, зимове місто, відчуття війни

Відредаговано: 29.07.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись