Місто лине у казку зимову
Довгождану. Вбирається сірість
В снігові білі шати казкові
На очах. І так важко повірить
В небезпеку. Не хочеться чути,
Як шматує ці чари сирена
Лиховісна. Згубитись, забутись
В заметілі. Реальність воєнну
Хоч на час залишити за кадром.
Порадіти пухнастому снігу.
Чи краса вже нічого не варта?
Серце ж ще не убралося в кригу!
Ще тріпоче. Ще прагне розради.
Ще шукає прекрасне у світі
Цім жорстокім. Тому я так радо
На пухнасті засніжені віти
Задивляюсь. Так тішуся раптом
Цим шаленим рясним снігопадом.
Сіре місто стає світлим храмом
Чарівним, чепурним і принадним.
Відредаговано: 29.07.2024