Зимові настрої

Знов перший день зими...

Знов перший день зими не тішить око снігом.

Та ж сіра каламуть і кістяки дерев.

Наче п'ють імлу провалля чорні вікон 

Й похмурий камінь стін. І знову сум бере 

В тісні лабети. Знов клубочаться, мов змії,

В западинах душі тривоги і страхи.

Заходиться життя в шаленій аритмії.

У плетиві гілок оголених сухих 

Заплуталась важка пітьма, здається, з ночі,

Набрякла від дощів й понурої сльоти.

І марно прагнуть барв і світла мої очі.

Пронизує усе лиш холод самоти.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше