Зима настала пізно і раптово...
Над містом знов кружляє білий-білий...
Знову зранку за вікнами сніжно...
За ніч вулиці всипало снігом...
Захурделило казку зимову...
Зимовий парк принишк...
Знов перший день зими...
Місто лине у казку зимову...
Вже сонце сідає...
Різдвяний день безсніжно-сірий...
Самотня зимна ніч...
Блукаю стежкою вздовж Дніпра...
Січневий день, заплаканий дощем...
Січневе сонце тішиться...
Сніжок ледь-ледь припорошив...
Порожній темний парк...
Тихий ранок
Зимовий жар тримаю на долоні...
В сон зимовий
Зима прийшла...
Сніжинки білі невагомі...
На вулиці мокро...
Зима, забувшись в м'якій дрімоті...
Тонким мереживним литвом...
Ніч безсонна знесилено блідне...
Всі тривожні думки...
Світ нарешті по-справжньому білий...
Білі шати снігів...
Зазираєш у безвість...
Вийшла у місто надвечір...
Мені наснилась тиша снігова...
Сіре небо над сірим асфальтом...
Несподівано теплий зимовий...
В повітрі віє холодком...
З кожним роком зима все більш схожа на осінь...
За обрієм десь зовсім близько війна...
Ранок імлою тьмяною дихав...
Світ втрачає свою яскравість...
Текст
headset
Аудіо
У вас з'явилася можливість прослуховувати аудіо цієї книги. Для прослуховування скористайтеся перемикачем між текстом й аудіо.
ОК
Над містом знов кружляє білий-білий...
Над містом знов кружляє білий-білий
Пухнастий сніг, що кличе в царство мрій.
В садах уявних знов втрачаю сили,
Потрібні у реальності пустій,
Щоб просто жити. Щоб чекати чуда.
Я в них усе ще вірю. От дурна!
То серед вас не я, похмурий люде,
То - тінь. Мара. Бо справжня я у снах.