Буковель 13.01.2019.
- Як тут гарно!
- Так, чудово.
- Ну тоді, розбираймо валізи і біжімо!
Мене звуть Анабель, мені 14 років. І зараз я приїхала на змагання з гірськолижного спорту.
Насправді це була моя мрія. Я надіюсь, що якщо я виграю це змагання, то я почну розвивати свій талант!
Ангела – моя подруга, приїхала разом зі мною, але насправді вона незнає кататися на лижах, тіпа просто приїхала мене підтримати. Вона русява, а ще у неї дуже важкий характер.
І так ми вже оселилися в готелі, зараз ідемо на треніровку, тому, що завтра уже перші змагання.
- Ми ще довго будемо тут возитися?
- Ще трохи, мені ж потрібно розім’яти ноги.
- Дивись, он наші хлопці!
- Біжімо до них!
- Ой, що я там не бачила, краще вже тут возитися
- Та ну,їдьмо до них!
Вона бере мене за руку і тащить до хлопців, я верищу тому що я ледь стою на ногах.
- Привіт, дівчата! – сказав Саша
Саша наш однокласник ми живемо з ним по сусідству. Як на мене то він не красивий, він весь у веснушках, та ще й рудий, але Ангела від нього в захваті.
- Привііііт – дивлячись на Сашу відповіла Ангела.
- То що, Анабель, на перегони?- різко дивлячись на мене сказав Руслан.
Руслан високий блондин, всі дівчата в школі захваті від нього, але йому подобаюсь я, но як на мене то він огидний.
- Ну пішли,- різким поглядом сказала я.
Ми пішли на крісельний витяг і потім ми з Русланом стали на старт, продзвенів Ангелин смартфон і ми поїхали.