Неочікувані плани на новорічні свята

Новорічне диво… Яке воно? Для кожної людини воно своє, у когось із запахом кардамону і кориці, у когось зі смаком глінтвейну, а для когось це щось магічне, таке, яке не описати словами, але коли воно наступає, то розумієш ось воно – новорічне диво.

Для Олесі дива існували лише в романах, а не в реальному житті. Вона була аж надто реалісткою, яка всього добивалася своїми силами і непокладною працею. І якби їй сказали, що всього за тиждень до нового року її життя зміниться на 180 градусів, то в нізащо б не повірила, бо план її занять був вже розписаний на 365 днів наперед. Той фатальний вечір був звичайний і йшов в своєму помірному ритмі. Олеся сиділа за письмовим столом і дороблювала презентацію для нового проєкту її фірми з надання перекладацьких послуг. Вони розширювали діяльність і тепер могли навіть надавати дистанційну допомогу людям, що знаходяться за кордоном і потребують послуг перекладача. В її голові проминали вже сотні різних ідей, що краще зробити, як раптом забриньчав телефон. Телефонувала бабуся – єдина рідна людина, яка залишилася в Олесі. Її батьки загинули в автокатастрофі саме в новорічну ніч, коли дівчинці щойно виповнилося 7 років і з того часу саме бабуся стала піклуватися про Олесю і у всьому її підтримувати. Леся була їй дуже вдячна, але з моменту аварії більше Новий рік у їхній сім’ї не святкувався.

- Бабусю, привіт, - відповіла дівчина.

- Лесю, сонечко, ти як? – пролунав такий рідний приємний голос у слухавці, але здався Олесі якимсь втомленим і це насторожило.

- Все добре, а ти як? У тебе все добре?

- Хотіла сказати, що так, але трохи погано себе почуваю, можливо приїдеш до мене?

  - Що трапилося? – захвилювалася дівчина. – Знову серце?

- Та стара я вже, лисеня, помирати скоро треба буде.

- Не говори так, ти ще надто молода. Звичайно я приїду, разом зустрінемо і Різдво, і Новий рік. Можливо потрібно ліки купити чи ще щось? Ти кажи, не соромся.

- Та ні, Олесю, все маю, лише ти приїзди, хочу тебе побачити.

Олеся поклала слухавку і задумалася, їй зовсім не сподобалося, що бабуся почуває себе погано, вона так хотіла аби та жила якомога довше, хоч і розуміла, що вік бере своє. Завтра першим же потягом поїде до бабусі в Тернопільську область, а зранку ще сходить по магазинам і купить новорічні подарунки, потрібно ж бабусю порадувати. З таким твердим наміром вимкнула комп’ютер і пішла збирати валізу.

Тернопільська область зустріла Лесю хуртовиною і добрим морозцем, чого в Одесі, де проживала дівчина останні 8 років, подібного не було, особливо цього року – суцільна відсутність снігу та майже нульова температура. Останній раз Олеся була у бабусі ще на Великдень, і тоді погода була по-справжньому весняна: сонечко, цвіт навколо, одним словом краса а потім робота, клопоти, новий проєкт… До села дівчина також добралась, на диво, без пригод, і відразу опинилася в теплих обіймах бабусі, яка була несказанно рада побачити онуку.