3

Побачивши мене пані Наталя дещо здивованим тоном поцікавилася:

– Щось забули купити, Богдане Михайловичу?

– Та ні, хочу тільки обговорити з вами одну справу.

– Яку? – здивування в голосі жінки стає ще виразнішим. – Щось трапилося?

– Можна сказати, що трапилося і справа ця стосуватиметься вас і ваших стосунків з Ігнатом Ярославовичем. Не в моїх звичках збирати сільські плітки, то по селі вже розходяться нехороші чутки на які я, як дільничний інспектор, мушу реагувати.

– Про що це ви? Які чутки? На що реагувати?

– Те що у вас виникли особливі стосунки з цим чоловіком.

– Та побійтеся Бога, пане дільничний! – сердито вигукує продавчиня. – Які особливі стосунки з Гнатом Ярославовичем? Я порядна, чесна жінка, що вже стільки років у законному шлюбі. Я давала обітницю вірності перед церковним вівтарем і ніколи її не порушувала та не зраджувала своєму чоловікові. А те все що про мене пліткують в селі, то все вигадки і брехня. Так, приїжджий співак симпатичний мені, та не більше. Ми познайомилися коли він тільки-но появився в селі і прийшов до мене за покупками. Тоді лише привіталися та перекинулися кількома словами. Згодом спілкування стало більш тривалішим та змістовнішим. Виявилося що Гнат Ярославович надзвичайно культурна і освічена людина. З ним цікаво погомоніти на різноманітні теми. А ще у нього неймовірно красивий голос і він знає незлічену кількість чудових пісень. Ну і вже як говорити всю правду то я маю невеликий фінансовий зиск з нього. Роблю йому домашній морс з журавлини, який чоловікові дуже до вподоби, і за який він платить мені непогані гроші.

– То значить ніякого любовного роману між вами немає і ви не маєте до нього ніяких почуттів? – спантеличено запитав я.

– Тьху на вас Богдане Михайловичу! – пані Наталя дивиться на мене як на повного недоумка. – Я кохаю свого Семена і ні на кого його не поміняю. А Гнат Ярославович лише добрий знайомий і вигідний клієнт.

Розмовляти було більше ні про що і попрощавшись з продавчинею я подався по своїх справах. А вже надвечір зустрівшись зі своїм новим коханням – Дариною розповів про цю ситуацію, звісно приховавши, як і обіцяв, особисту історію старого співака. Жінка уважно вислухала мене, потім ніжно пригорнувшись поцікавилася:

– Ну і в чому ти тут бачиш проблему?

– Як в чому? – здивувався я такій недогадливості жінки. – А якщо до чоловіка пані Наталі дійдуть ті чутки про його дружину, що зараз гуляють по селі, біди ж не минути.

– А чому ти думаєш що вже не дійшли? – лукаво зиркає на мене Дарина. – Я переконана, що він вже давно вже про все знає.

– І що? – отетеріло запитав я. – Невже просто так сприйняв слухи про подружню зраду дружини?

– Який ти ще наївний та недосвідчений, – всміхається жінка і легко цілує мене в губи. – Вони вже прожили разом стільки років, що навчилися довіряти одне одному незважаючи на всілякі плітки та пересуди. Пан Семене впевнений, що дружина вірна йому, а тому не бере собі до голови ті дурниці які про неї розпускають по селі недоброзичливці.

– І ти вважаєш що ніякого конфлікту там не буде? – з надією промовляю я.

– Звісно не буде, – впевнено мовить Дарина. – В селі ще трохи попліткують про цю ситуацію та вгамуються і забудуть.

Я полегшено зітхнув хоча певні сумніви та побоювання в душі залишилися. Однак моя кохана виявилася правою. Минали дні, а нічого надзвичайного в селі на щастя так і не траплялося. Гнат Ярославович регулярно навідувався до крамниці за своїм улюбленим журавлиним морсом. Кожний такий візит супроводжувався невеличким імпровізованим концертом. Односельчани звикли до такої чудернацької поведінки старого артиста і дивувалися йому все менше та менше. Непомітно вщухли і про міфічний любовний роман між чоловіком та сільської продавчині. А сьогодні я дізнався новину яка неабияк втішила мене. Виявилося, що місто з якого був родом Гнат Ярославович нещодавно звільнили від загарбників і він незабаром повертається додому, щоб відновити роботу в своєму театрі.

Задушлива денна спека поступилася приємній прохолоді вечора коли я нарешті впоравшись з усіма своїми невідкладними справами навідався в гості до коханої Дарини. Жінка вже вклала дітей спати і тепер на вечерю смажила для нас деруни. Спостерігаючи як вона порається біля газової плити я мимоволі занурююся в філософські роздуми. Історія почута від Гната Ярославовича надзвичайно печальна, і я безмежно вдячний долі, що на відміну від цього нещасного чоловіка зустрів і зараз маю ту котру можу ніжно пригорнути та палко поцілувати.

Водночас міркуючи над тим що трапилося задаю собі непросте запитання наскільки мої почуття до Дарини є міцними та відданими. Чи здатен я стовідсотково довіряти їй незважаючи на всі людські пересуди і плітки, як це зробив пан Семен щодо своєї дружини? Чи зможе жінка бути впевнена у моїх клятвах і обітницях, якщо виникне схожа ситуація? Не знаю, адже наші стосунки лише стадії зародження. Переконаний в одному, ми постараємося зберегти свої почуття на все подальше життя і зробимо все від нас можливе, щоб бути по-справжньому щасливими.