Я довгими ночами думаю про нас
Про те як би було, якщо б лишилася з тобою
Я уявляю як би доля нас звела ще раз
Чи як тоді, були б щасливими з тобою ?
Я уявляю як торкався би мого плеча
І як дивився би в мої зелені очі
І від квартири б віддав мені свого ключа
І як з роботи зустрічав мене щоночі
Я часто згадую як ти писав мені пісні
Давлю собі на рани, бо без тебе стало темно
Чи згадуєш мене, чи бачиш все ще уві сні ?
Чи пишеш досі довгі тексти від усіх таємно ?
Я уявляю тебе батьком наших двох хлопʼят
І як разом сімʼєю їдемо в наш Крим на море
І вистачає для любові нам пустих кімнат
Де ми з тобою до кінця, і в радості і в горі