Бережу у памʼяті твої дотики
Вони мов струм, який нагадує що я ще жива і спроможна любити
Я забула коли останній раз перебивало подих мій
Просто від того, що хтось роздягав мене своїми очима і змушував тремтіти
Голос німів від нескінченного допиту
Яке влаштувало мені моє серце в момент, коли я вирішила тебе стерти привселюдно
Дії мої не мали жодного попиту
Бо як би не терла, не зможу ні намить коротку про тебе забути