У валізі лежали барабанні палички, як промінь з минулого життя. Щоразу, відкриваючи його, вони нагадували мені саме про нього. Його ритми стукали в моїй голові, малюючи життя, яке щодня намагаються знищити. І мені ще з більшою силою хотілося повернутися додому, до рідного Харкова.
Як сильно ми прив'язані до батьківщини. До рідної землі. До рідного дому.
Кава, яка стояла на столі, чекала мого дотику. Літаки, що підіймались у небо, з поряд розташованого аеропорту - вже не так лякали. Та й від стукоту дверей я вже відійшла, він не нагадував мені звук снаряду, який вибухав десь поруч.
Вдивляючись у кольорову воду в чашці, думаю…
Стільки людей покинули свій дім і почувають себе погано. Скільки людей залишилися вдома, та почувають себе погано. Скільки дітей не побачать завтра.
Календар видав нагадування на робочому столі – «День захисту дітей»
Захотілося зателефонувати племіннику, і я силою думки викликала його дзвінок мені.
— Алло, Мань! Привіт !
— Привіт! Зі святом тебе, з днем захисту дітей! Як добре, що твої батьки захистили тебе від війни.
Як я цьому радію.
— Мань, дякую! Тільки тут нічого не знають про це свято. Ти знаєш де я зараз?
— В Німеччині.
— Це зрозуміло. А точніше ?
— На вулиці, біля будинку?
— Майже. Я на залізничному вокзалі. У мене закінчилися уроки, та я чекаю на потяг, щоб повернутись скоріше додому. А можна на цьому потязі повернутись одразу до Харкова?
— До Харкова? Але там ще небезпечно. Там війна.
— Шкода. Тоді поїду додому тут, у Німеччині. У мене і тут тепер є дім. Але він не такий. І школа не така. І друзі тепер інші.
— Нічого страшного! Головне, що ти продовжуєш жити далі.
— А можна продовжити жити у Харкові? Чи можна все повернути, як було?
Там тато, бабусі з дідусями, друзі напевно давно чекають на мене у дворі і кіт зовсім занудьгував ..... І там моя улюблена футболка.
— Як було, нажаль вже не буде. Але те, що ми колись повернемось додому - це точно.
— Ну, гаразд, тоді я чекатиму на дозвіл, і ми з мамою заберемо тебе по дорозі, на цьому потязі. Тут такі гарні потяги, тобі точно сподобаються, Мань.
#2995 в Різне
#764 в Поезія
#2839 в Сучасна проза
він та вона, кохання і перемога світла над темрявою, українська поезія
Відредаговано: 23.10.2022