Жовто - блакитні думки

Не відпущу

Так хотіла написати «сумно»

Так хотіла написати вірш 

Згадувала, як ми нерозумно 

Зруйнував наш життєвий міст 

 

Згадувала все, і біль і радість 

Подорожі до ріки, там ми 

Відчували казкою реальність 

Відчували літо, я і ти 

 

Ти з піонами, і я лечу до тебе 

Вчусь робити з груш тобі пиріг 

У кіно з роботи, ти - до мене 

Відчувала - ти мій оберіг 

 

Вчив мене і за кермом сидіти 

Й бути водієм свого життя 

Я дивилась, як дивляться діти 

Коли промовляв моє ім’я 

 

Досить. 

 

Так, бува на сердці сумно, складно 

Згадую світлини і мовчу 

Відпустити з сердця - необхідно 

З пам’яті тебе не відпущу




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше