Жовто - блакитні думки
Ізюм
Мамо, не в таку війну хотів я грати
В лісі не лежати у землі
І не знати слова «катувати»
І лунати вільним у житті
Так, мені було лише дванадцять
Мріяв про майбутнє я, зростав
Але хлопці з рашки в свої двадцять
Геноцид творили без підстав
Кров лилась багряною рікою
Крик жіночий вуха закладав
Диявол наступаючи з ордою
Людяності у собі не мав
Нас земля так міцно обіймала
Відпустив і Бог усі гріхи
Нас війна в єдиний щит з’єднала
Щоб звільнити дім наш від біди
Так, мені було лише дванадцять
Мріяв про майбутнє я, зростав
Але хлопці з рашки в свої двадцять
Геноцид творили без підстав
#2992 в Різне
#765 в Поезія
#2818 в Сучасна проза
він та вона, кохання і перемога світла над темрявою, українська поезія
Відредаговано: 23.10.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
