Жовтневий гість
Глава 5
Того дня коли ми з тобою розмовляли, то я вже знав, що хворий і залишилося мені ще не довго . Для того щоб не засмучувати тебе , я вирішив поїхати. Зникнути із твого життя. Лікарі сказали, що я проживу, щ е 1 рік, а далі якщо все буде добре, то залишуся інвалідом, а якщо ні, … то помру.
Дівчина почала ще сильніше плакати. Батько обійняв її та продовжив свою історію:
- Щоб ти не страждала потім я вирішив, поїхати і навіть нічого тобі про це не казати. Так і зробив. Тільки, щоб знати як проходить твоє життя, то попросив мого друга, відправляти твоє фото та розповідати про тебе. Я знав, про все що відбувається в твоєму житті. Коли моя хвороба відступила без всіляких наслідків, я вирішив повернутися додому. Коли прийшов, то побачив, що в тебе вже є опора, твій чоловік . На той час ти була вагітною . В тебе мав народитися Максимко. Тоді я зрозумів, що я вже буду в твоєму житті лишнім.
-Але ж…
-Не перебивай мене, нехай я скажу. Але триматися осторонь від тебе я не зміг. Часто приходив сюди , дивився на тебе та твою сім’ю. Мені дуже приємно, що все що з тобою сталося, що все те , що ти пережила ніяк не відбилося на тобі і ти залишилася, все тою ж маленькою дівчинкою…- Батько піднявся і хотів піти.
#5598 в Любовні романи
#1323 в Короткий любовний роман
#1359 в Жіночий роман
Відредаговано: 09.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
