Розділ 1. Люба.

Люба у розпачі вибігла на ґанок, але худорлява постать її доньки вже зникла за рогом сусіднього приватного будинку. Шмагнувши жінку по лицю, порив вогкого осіннього вітру брутально зірвав останнє жовте листя з чорних гілок дерев, які благально простягали своє покручене тонке гілля до набурмосеного сірими хмарами холодного неба. Люба потерла обома руками скроні, вдихаючи свіже повітря, й неохоче повернулася в теплі обійми своєї затишної оселі. На душі у неї було неспокійно. Похмурий ранок знову розпочався зі сварки з донькою, якій адаптація до нового місця давалася важко. Це не була їх перша сварка, але цього разу Люба втратила контроль над своїми напруженими емоціями, й припустилася невиправної помилки. Жінці стало невимовно прикро й соромно.Вона нестерпно хотіла змінити те, що вже трапилося. Відмотати у часі півгодини назад й вчинити інакше. Люба підняла з підлоги злощасний кухонний рушник, повісила його на спинку стільця й налила охололу каву в скляне горня. Їй запаморочилося в голові. Жінка присіла на стілець біля вікна, з якого проглядався  високий ґанок та частина подвірʼя. Вхідні двері будинку безшумно прочинилися назовні. На ґанок вийшов гладкий чоловік у темному, майстерно допасованому до його огрядної статури, костюмі. Заклопотаний, він поспішав до своєї автівки. Люба зітхнула, не зводячи очей з широкої спини Михайла. Вона сиділа на цьому стільці щоранку, але її чоловік жодного разу не попрощався з нею, вирушаючи на роботу. 
Михайло упадав за Любою ще в студентські роки, коли вони разом навчалися правознавству. Студента більш цікавила стрімка та успішна карʼєра, а Люба мляво відподала на його незграбні залицяння. Згодом вона вийшла заміж за доброго й веселого однокурсника Богдана. Пʼять років тому її чоловік трагічно загинув у авіатрощі. Вдівець Михайло, довідавшись про смерть Любиного чоловіка з новин, знову почав упадати за бувшою однокурсницею. Він  огорнув її своєю чуйністю, немов липкою павутиною, завжди приходив на допомогу, навіть без потреби. Чоловік також нещодавно втратив дружину. Ходили чутки, що її смерть сталася за доволі загадкових обставин, хоча офіційною версією був невтішний діагноз – розрив аневризми аорти. Михайло неохоче розповідав про свою покійну дружину, уникаючи ретравматизації, якої йому завдавали болючі спогади про її раптовий перехід у небуття.
Коли Люба втратила роботу у відомій будівельній компанії, Михайло одразу ж запропонував їй посаду юристки у своїй юридичній фірмі, а згодом зробив пропозицію руки й серця. Все трапилось настільки швидко, що Люба не встигла отямитися, як стала домогосподаркою. Її чоловік наполіг, що на роботу вона може вийти після медового місяця. Добігав третій рік терплячого очікування Любою  дотримання Михайлом обіцянок про їх пристрасні ночі та захопливі пригоди у екзотичних країнах. 
– Ось тільки завершу усі попередні контракти й одразу махнемо на Балі, Мальдіви,  в Дубай, чи Дубровник. Куди захочеш, кохана, туди й полетимо. А тоді вже й до роботи повернешся. Зараз тобі потрібно відпочити, – переконував її чоловік. 
Люба йому заперечувала, бо найбільш втомленою вона себе почувала саме від постійного перебування у порожньому розкішному будинку. Але Михайло одразу ж припиняв розмову на цю тему, наголошуючи, що її пустопорожні балачки та невдоволення є безпідставними. 
Жінка підвелася зі стільця й поставила горня у мийку. Вона вийшла з кухні та піднялася крутими сходами на другий поверх, до своєї спальні. В душі дружини Михайла вже розквітли перші чорні квіти глибокого суму. «Треба змусити себе хоч за продуктами піти,» – знесилено подумала вона й відкрила шафу з одягом. Віднайшовши джинси та синій вовняний светр, Люба помітила якусь річ з червоної , цупкої тканини, що була захована у куті шафи. Не пригадуючи, щоб вона обновляла свій гардероб такими зухвалими кольорами, жінка зі здивуванням витягла з шафи довгий осінній плащ, який спалахнув у її руках. Спантеличено оглядаючи знахідку, Любу охопило непереборне бажання відчути дотик незнайомої тканини на своєму тілі. Жінка захоплено милувалася незвичним відображенням у дзеркалі. Їй неймовірно  личив цей колір, хоча плащ і був трохи задовгим для її невисокого зросту. На мить Любі здалося, що її карі очі набули  блакитного відтінку, а кімнату заповнив різкий запах сандалового дерева.