Жовті дині

Я забираю

Не війна мене вбила, а ти

Не їм, не сплю, і не приймаю душ

Бо душа кричить у тишині

Не розумію я, Чому?

Я питала тебе

"У тебе інша є?", Скільки раз...

Ти сміявся з тих слів, а мабуть з мене

Тішив себе і пиху свою,

Коли я просто казала: "Люблю."

За плечима більш ніж тридцять прожитих літ

Та (вже) не впевнена я , що разом були.

Тільки ти моє небо, а я як земля,

Що підтримує всіх, а дяки нема.

Долоні мої не прикриють тебе від дощу.

Коли важко тобі - я тебе не обійму.

Не утішу, не заколихаю...

Все своє я від тебе забираю

2024.10.02 моя перша поема українською мовою. Лише 2 роки розмовляю українською

Подобається

#3941 в Різне
#887 в Поезія

Відредаговано: 16.10.2024