Пролог.

Малагаві. Центральна Африка.

Ніч тут не приносила прохолоди. Вона лише змінювала колір спеки.

Повітря, важке від пилу й запаху висохлої землі, застигло між акаціями, наче саме чекало пострілу. За кількасот метрів темніли бетонні стіни президентської резиденції. Вартові неквапливо обходили периметр, ліниво перекидаючись словами французькою — мовою, що залишилася після колоніальної доби довше, ніж прапори.

«Жосс» лежав нерухомо на пласкому даху недобудованої адміністративної будівлі. Він не любив романтики своєї професії. У газетах таких людей називали секретними агентами. Політики — державними службовцями. У штабах секретних служб існувало інше слово: виконавець. Людина, яка отримує наказ, виконує його й не ставить запитань.

Саме таким і був він — Жослен Бомон із оперативним позивним «Жосс» - спеціальний агент Генерального директорату зовнішньої безпеки Франції DGSE – виконавець спеціальних завдань Служби в різних куточках світу. І саме тому він зараз знаходився тут — у «серці» африканського континенту. І саме тому він тримав у руках штурмову гвинтівку FAMAS G2 Sniper.

Це було завдання. І сьогодні він був виконавцем.

В оптичному прицілі повільно пропливала освітлена тераса. Об’єкт — новообраний, а вірніше самопроголошений президент Республіки Малагаві — генерал Н'Джала — ще не з'явився. Бомон перевірив годинник. До визначеної хвилини залишалося сім.

Президент Модібо Н’Джала правив своєю країною як жорстокий і примхливий диктатор, випалюючи будь-яке інакомислення та тримаючи мільйони людей у залізних лещатах страху. За пишними фасадами його палаців та офіційними гаслами про велич ховалася виснажена, знекровлена репресіями держава, де людське життя не вартувало нічого. Поки його власний народ потопав у злиднях, диктатор цинічно торгував багатствами країни, купуючи собі прихильність європейських урядів та абсолютну вседозволеність. Його влада здавалася непохитною скелею, проте цей величний монумент тиранії тримався лише на багнетах, параної та вічному страху перед невідворотною розплатою.

На грудях Бомона тихо потріскувала рація.

— «Жосс», доповісти готовність.

— Готовий.

Голос у навушнику був безбарвним.

Париж був за тисячі кілометрів. Але саме там цієї миті вирішувалися долі людей, які навіть не здогадувалися, що вже стали мішенями.

Бомон звично вдивився у приціл.

Він не знав, що його операція вже закінчилася.

Ще до першого пострілу.