17 Глава

До чого бути готовій , я нічого не розумію. Про що він взагалі ? Дивлюся на нього запитально , бо не розумію про що йде річ.
- Як до чого , ти що забула, що ми маємо сьогодні бути на випускному балу ? 
- Що? Який ще бал ? Хіба він не закінчився вже ? - я думала , що вже нікуди сьогодні не потраплю, адже бал давним давно мав розпочатися . 
- Ні, його перенесли на вечір , все тільки розпочнеться , - що? Мені не почулося? 
- Через мене перенесли свято? - я просто не вірю , через мене , невже? Я вражена ! 
- Ну так, - я була трішки в шоці , не думала , що через мене можна перенести таку важливу подію. 
- Потанцюєш зі мною ? -  якби я не хотіла я не зможу . Та й наврядчи , я не хочу повертатися туди . 
- Я не хочу бачити нікого. Я не хочу бачити їхні лицемірні лиця.  І тим більше я не зможу танцювати , адже я навіть на ногах толком не можу стояти.  
- Асю , ну будь ласка . Хоча б просто побудемо на святі,  - подивився на мене благаючим поглядом і знову обійняв. 
- Будь ласка, - прошепотів а вушко , що у мене по тіло пробіг табун мурашок. І я вже сумніваюся чи я хочу йому відмовити.  
- Добре , але тільки заради тебе! -  він поцілував мене у носик. Це так мило.

Ліка допомогла мені зібратися  та поправила зачіску . Поправила макіяж , який розтікся від моїх нескінчених сліз . І вже через годину ми були на святі . Я довго сумнівалася чи потрібний мені візок , але що там казати , так ноги я відчуваю , але ж вони занадто слабкі. І стояти  на ногах  сама я не можу,  а тим більше ходити . Це дуже важко .
- Асю ти готова ? - шепоче на вушко Нік.Та що він знову задумав , я ледь коктелем не подавилася . 
-До чого.. - не  встигла запитати, як Нік мене бере на руки.Підіймає з візка та кудись несе . Ми так не домовлялися .  
- Ааа! Відпусти , що ти робиш ? - кричу йому я ,але якось , наче заграючи до нього. Ну реально, не відчуваю образу , але куди він мене несе . 
Поки я зрозуміла , що Нік хоче зробити . Вже було пізно . Так він мене поніс танцювати . Бачу однокласників , які вже стали на свої місця і були напоготові . 
- А як же Саша ? Вона ж з тобою мала танцювати? - надула свої губки і подивилася з під лоба. Як згадала про Сашу навіть настрій погіршився . 
- Для мене існуєш тільки ти , ніякої  Саші для мене не існує. 

Поки я думала над його словами, я  вже притиснута до нього всім тілом. Його руки на моїй талії . Я ніби метелик у повітрі , невагома і дуже гарна. І так,  босоніжки я зняла , бо з ними я не зможу взагалі стояти.
У мене босі ніжки . Я своїми долонями спираюся на його плечі . Дивлюся в його очі , дивлюся на нього ніби в перший раз бачу. 
- А ти знала , що ти найчарівніша дівчина на цьому святі , твоя сукня бездоганна, а ти чарівна, наче принцеса - я йому подарувала посмішку , мені було приємно це чути . 
- Ти теж нічого, - він обвів себе поглядом ніби оцінююси себе потім підняв свій погляд. 
- Так,  нічого -  він посміхнувся мені . 
- Розслабся , та довірся мені,  - ми почули мелодію, почали танцювати .  Він  обіймає мене за талію , старається держати мене , щоб не дуже навантажувати мої ноги, я міцно  тримаю  його за плечі.   У моїх вухах  лунає гарна пісня. Але вона відходить на другий план коли  я притулилася до нього,вдихнула його запах , він надає мені сил , сил жити далі , вірити в себе  та свої можливості . Притулилася до його грудей , його ритм серця чарівніший за будь яку пісню. Готова слухати його вічно. 

Ми почали танцювати . Але все ж ми трохи відставали від інших.В  цей момент для мене існував лише він, адже він мій всесвіт. 
Ми плавно рухалися . Я не дуже розбиралася в рухах , мені було важко , але все виправив Нік . Він бездоганний. На його обличчі посмішка. Ми все кружляємо і кружляємо . І коли танець закінчується чую приглушені оплески . А далі.. відчуваю на своїх губах дотик . Поцілунок . Поцілунок , який обіцяє, що все буде  добре та всі труднощі вже позаду . Цей поцілунок буде в моїй пам'яті назавжди , я закарбую його. Запам'ятаю цей момент . Бо найщасливіші моменти завжди у нас в серці. Ми нарешті відлипаємо одне від одного , тяжко дихаємо , на моєму обличчі посмішка , як і в Ніка . І на душі так спокійно . Ми притулилися одне до одного лобами і посміхаємо з закритими очима. Знаю, це тільки початок.

♡♡♡

Від Автора: Ось і закінчилася моя перша книга. Я щаслива! Як вам історія , пишіть у коментарі. Якщо вам сподобалось ставте свої зірочки  та підписуйтеся :)