16 Глава

Відсторонююся від Ніка . Хочу встати на ноги. Хочу спробувати! Обережно встаю на холодну підлогу , ноги підкошуюються. І ще б трохи , я б впала. Нік уважно дивиться на мене , а потім підхоплює мене на руки. Лише дві  секунди  і він кружляє зі мною , я вже сміюся , мені так добре ще ніколи не було.Він тримає мене за талію , я охопила руками його шию. Як же добре, що він поруч, поруч зі мною , попри все.  

Ми довго кружляємо він мене цілує і тут в палату заходить налякані тітка з Лікою.

- Ася! - Ліка в шоці. Нік обережно ставить мене на ноги поряд з собою . Та підтримує, щоб я не впала. І тут не стримується тітка:

-  Асю , ти що ходиш? Ліко, ущипни  мене ! -  Ліка поки отямилася , потім відвисла та щипає тітку за руку і та зкрикує . Потім Ліка щипає себе. Напевне, щоб переконатися . І теж скрикує.  В них такі обличчя , що не передати словами. Зіниці розширені , вони одним словом в шоці.

- Так, так,  я відчуваю свої ноги , хіба це не диво , про яке говорив лікар колись? - я посміхаюся у всю, яка ж я щаслива. Щаслива бути разом з Ніком, налагодилися стосунки з рідними , я відчуваю свої ноги,  скільки ж змін у моєму житті за цей рік.

- Ася , Асечко , ми такі щасливі . Боже , дякую!

-А це що ? - викрикує Ліка побачивши на моєму пальчику обручку.Тітка теж дивиться на мене запитальним поглядом .

-Так я виходжу заміж ! - поглядую на  усміхненого Ніка .  

- Це чудова новина!- радіють тітка та Ліка , а згодом обіймають мене та навіть Ніка .

- Оце так день сюрпризів, - додає радісно Ліка .

Двері відкривають і  заходить лікар в якого з рук випадають папери.
- Ще один , ахахах, - посміхається Ліка.  
- Так, лікарю , я можу ходити , я відчуваю свої ноги! - на підвищених тонах повідомляю йому.

Поки ми пояснили лікарю , що до чого. Він відправив мене пройти обстеження . І вже через годину заходить у палату з результатами.

- Ну що там лікарю , все в порядку?
-Так , це буває дуже рідко , але все ж таки ви виняток серед правил, - він посміхнувся мені.

- Це могло статися внаслідок того що ви пережили великий стрес та й падіння з візка додало до цього всього свою вишеньку на торті .
- Так , все це було - подивилася на Ніка.
- Тоді ми вже можемо вас виписувати, але все ж до лікарні вам потрібно буде приходити на вправи, щоб розробити ваші ноги, - лікар вийшов , залишилися ми з Ніком самі.

- Нік , виходить , якщо б не все це , що зі мною сталося, я б зараз не ходила, так мої кроки зараз  невпевнені не можна назвати нормальними,  але  все ж,  - з усмішкою говорю це все Ніку

- Всеодно я відчуваю себе жахливо , що так з тобою повівся, - він опускає голову але згодом додає:

-Ну що готова , принцесо? - ніжно посміхається та цілує в щічку.

-До чого ?