12 Глава

Нарешті! Цей день настав ! Моє день народження! Випускний бал ! Я так хвилююся. Моє серце зараз вистрибне з грудей .

- Вітаємо! - до моєї кімнати влітають Ліка , тітка та дядько і всі з усмішками на обличчі. І це все о п'ятій ранку.Всі щасливі та радісні. 
- Дякую мої любі! Я вас люблю ! 
- І ми тебе сонечко! Ось тримай це наш подарунок від усіх. 
Тітка дає мені коробочку для прикрас. Відкриваю,  а там ... Боже кулон моєї мами ... у мене з очей бризнули сльози .  Це той самий кулон. Кулон у вигляді серця . Воно відкривається, а в середині наше маленьке фото усією сім'єю , коли я ще була маленька. А позаду кулона написано "назавжди у серці". Пам'ятаю цей кулон . Я бачила його колись давно . Колись давно він був у моєї мами на шиї. 
- Я вирішила подарувати тобі його на вісімнадцять років . Адже, це така важлива дата .Я давно його зберігала для тебе, знала, що це для тебе дуже важлива річ. 
- Дякую , дякую ! - по моїх щоках покотилися сльози . 
- Люба, не плач.Цей день має приносити тобі тільки радість.Твоя мама та тато  назавжди будуть в твоєму серці .Пам'ятай їх .

Цей подарунок мене розчулив. Оце так ранок. Я сьогодні ж вдягну його на бал , він ідеально підійде до моєї сукні.

І ось, я вже вдягаю сукню, взуваю босоніжки. Мені допомагає Ліка . А я їй . Тітка робить  мені та Ліці  зачіски. Мені накрутила волосся , та зробила на потилиці мальвінку, а спереду випустила дві прядки . Ще прикрасила все гарним   кришталевим метеликом. 
Ліка захотіла навпаки , випрямила  волосся та зібрала таку ж саму зачіску, як у мене .

Ми уже на випускному балу. Я так хвилююся . Сиджу жду Ніка , але його ніде не видно . До мене підходить Саша , ще її не вистачало , що вона вже хоче.
- Ася, а ти знала, що це всього лиш гра ? 
- Яка ще гра ? 
- А так ти не знала , бідненька .Ну, як яка ? Ваші відносини з Ніком - гра. 
- Ахаха, Саша не псуй настрій, що ти мелеш ?- я почала хвилюватися , бачу ця балаканина до добра не доведе.
- Ну як що , а ти хіба не знала ? 
- Не тягни кота за хвіст , що не знала ?
- Твій Нік всього лише грав з тобою. Він уклав з друзями угоду , що він тебе закохає в себе , а потім кине 
- І чому ж він мене не кинув ?  - моє серце зараз вистрибне з грудей, хоча я держу лице перед Сашею , щоб не здаватися повною дурепою. 
- Бо вони запланували кинути тебе сьогодні - блиснула очима, вся ця ситуація її веселить . 
- Не може бути . Я тобі не вірю!- її слова мене ранять.
- А знаєш що найголовніше ?- її посмішка стала ще ширшою . 
- Що? - питаю точно, як дурепа. 
- Те, що він заклався з друзями заради перегон . Щоб взяти участь у перегонах, - вона хитро всміхається, а в моїй душі скребуться  коти. 
- Ти мені не віриш ?
- Ні, - напівправду відповіла я .
- Так пішли , все на власні очі побачиш. 

Вона взала мене взаду за візок і повезла у невідомому для мене напрямку. Я відмовляюся у це все вірити , я до останього сумніваюся в тому, що вона мені сказала . 
- Зараз все побачиш, не хвилюйся, - а від її голосу, я ще більше стала переживати , вона говорила надто самовпевнено . 
Ми під'їхали до бібліотеки. І я вже чую чиїсь голоса

- Ну от слухай, - вона відчинила трохи двері , але робила все максимально тихо , щоб нас не почули. І я бачу свого Ніка з друзями, зі Стасом та Мішою . 

І те, що я почула , краще б я крізь землю провалилась  в той момент, або взагалі загинула в тій аварії . Моє серце розкололося на тисячу уламків...