11 Глава

АСЯ
Всі готувалися до випускного балу. Крім мене . Мені було сумно , тому що всі танцюватимуть, крім мене, а про вечірню сукню , я взагалі мовчу. Мені буде не зручно. Максимум , що мені світить, так це сукня до колін.

Я часто сиділа в залі очікування та чекала свого Ніка. Дивлячись на Сашу та Ніка в мене болить серце. Мені було не дуже приємно бачити їх разом, хоч і не довго.  Особливо, коли вона розігрувала свої фальш сцени. Але після,  ми завжди гарно проводили час. Їли морозиво, гуляли, сиділи в кафе  та просто гарно проводили час.

На випускний бал у мене припадає моє день народження.  Мені буде  вісімнадцять . І чесно думала, що краще нікуди взагалі не їхати. Може провести цей день вдома? Але Нік з рідними мене відмовили . 

Ми з Ніком наче давні знайомі . Ми розуміємо одне одного з пів слова . Це так дивно , ніколи не думала , що зможу так сильно когось покохати . Та й що там , я взагалі не думала , що мене в інвалідному візку хтось по справжньму полюбить. Між нами наче хімія. Ці почуття такі змішані та нереальні . В животі пурхають метелики . Ти наче та пташка, що летить десь високо в небі. І їй не страшні ні дощі, ні зливи .

Ми вже пів року з Ніком, а всеодно закохуюсь в нього щодня. Щодня я бачу в ньому щось нове , щось цікаве  і це мене приваблює. На мою думку,  Нік моє перше і останнє кохання . Мені здається я нікого більше так не покохаю  ,як Ніка. Це моє перше і останнє кохання.

Але інколи , Нік себе дивно поводить. Чим ближче до випускного балу, тим більше він, якийсь замкнений . Він більше мовчить, часто задумується і коли  йому щось розповідаю, навіть не слухає . Надіюсь все добре і це мине ...

Перед випуском, ми з тітонькою та з Лікою поїхали до магазину , щоб купити сукні на випуск . Так, наші з кузиною  відносини за цей рік дещо змінилися. Коли я стала зустрічатися з Ніком , вона стала більш добра до мене, чи що . Навіть вибачилася перед мною за те, що тоді не провела до вбиральні , як побачила те відео . Я була щаслива, біля мене були всі мені дорогі люди. Навіть з Лікою, ми стали, як рідні сестри , так ми сварилися , як сестри , але й підтримка була . Це було для мене найважливіше . 
- Ти, яку сукню хочеш собі, сестричко? - запитала мене Ліка з усмішкою на обличчі.
- Напевне до колін , але б хотіла довгу, як у всіх будуть . Не хочу відрізнятися . Але ж я розумію, що мені буде не зручно на візку та ще й у довгій сукні - відповіла я , трошки засмученим голосом.
- Не переживай зараз щось виберем для тебе . Будемо найкращі на святі ! - підбадьорювала мене Ліка .

Іноді, я навіть не впізнавала Ліку. Це що, моя кузина ? Де камера? Але ні, це вона , вона справжня. Ми стали доросліші. Погляди змінюються. 

Ми довго шукали по магазинам ту саму сукню . Було важко. Одна була мала інша велика . То неправильний фасон , то колір не той. 
- Асю , Асю я знайшла, - це вона ,це твоя сукня ! - закричала Ліка на весь магазин.
- Ось дивись, - вона повертається, а в її руках дуже гарне довге плаття , ніжного шовку, до низу вільно  спадало. Ніжно персикового кольору. Не глибоке декольте було оздоблене білими камінчиками. На поясі такі ж самі камінчики.Спина була напів відкрита. Так, це та сама сукня. 
- Це ідеально!- вигукнула я.
- Бігом приміряти , Асю!
Це було ідеально , ніде не жало, все красиво по фігурі та дуже ніжно . 
-Ася, беремо і ніяких але .
Тітка Ліля теж підтвердила наш вибір . А Ліка вибрала собі дуже красиву насичено червоного кольору сукню. Вона завжди любила бути в центрі уваги. Сукня була пишніше ніж в мене, але все ж така красива . 

Нам залишилося вибрати взуття , я не знала чи взагалі воно мені потрібне, я ж на інвалідному візку , сеодно ніхто бачити не буде . Але все ж Ліля мене вмовила і ми взяли  такі ж ніжно персикового кольору босоніжки на зовсім невеликому каблуку. Ліка ж  придивилася для себе червоні під тон  своєї сукні ну і звісно на вищому каблуку. 

Любі мої читачі, не забувайте підписуватися на автора, ставити зірочки та додавати книгу до своїх бібліотек ;)