8 Глава

НІК
Перший раз, я побачив її ще на літніх канікулах у школі. Тоді, я не дуже звернув на неї увагу. Посварився з батьками і не придивлявся до оточуюючих, думки були забиті зовсім іншим. 

Але, коли доля звела нас знову, я побачив її з іншого боку. Дівчина в інвалідному візку, яка була дуже замкнена в собі. Але ,все таки вона мені сподобалася цією нерішучістю та невинним поглядом . Наче осінній листочок тремтіла від кожного помаху вітра. Я дивився на неї і не міг відвести погляду від її сірих очей. Вони були такі незвичайні. 

Тоді мене покликали хлопці і я з нею так і не поговорив . Аби я знав, що затіяли мої друзі , оминув би їх стороною .
- Нік ми тут дивимося ти запав на дівку? - заржали, як коні 
- Ну ми тут поговорили та вирішили з тобою закластися, - це говорив мій друг Стас 
- На що закластися , що за ігри ?
- Так ми хочемо трохи пограти з новенькою  , спочатку ти в себе її закохаєш ,а потім ти її кинеш, як цікаво чи не так ?
-Що за маячня?- чесно кажучи я спочатку їм не повірив .
- Ну чому ти ламаєшся , погоджуйся. А якщо я скажу тобі так, ти ж пам'ятаєш , що хотів взяти участь у перегонах?

Так, я дуже добре пам'ятаю. Я люблю машини та швидкість це моя стихія . Але коли попросив друга взяти учать у перегонах він мені відмовив . Просто його батько був головним в тій сфері. 
- Ти ж знаєш , я можу вмовити батька. Просто пограйся з нею та кинь її . 
-  Ок, - я погодився, а що ще робити в такій ситуації. Ну подумаєш закохати в себе дівчину, а потім кинути тут нічого ж страшного немає . 

- Давай Міша розбивай.Угоду укладено!
- Починаємо гру сьогодні, - його останні слова. Так ми й розійшлися. 

Коли зайшов у клас побачив дівчину саму на першій парті . Вона була дуже сумна. Я навіть не знав, як до неї підступитися , адже вона не така , як всі. Що мені залишалося , виходу в мене не було , тому я сів до неї. Чесно , настрій був відстій.Ще й хлопці на задніх партах ...

На великій перерві всі поспішили до їдальні та й я також . Коли вже сів обідати , дивлюся на цю дівчину , вона стоїть в черзі , дивиться кудись у бік задумливим поглядом.Відвернувся, що я роблю, я витріщаюся на дівчину, імені якої навіть не знаю.
Не можу себе стримати та  мимоволі знову повертаюся до неї . Вона все так же стоїть в черзі, яка навіть стала більша . А все це за тому,  що її оминали та робили вигляд, що її тут не існує. І от, коли вже взяла свій обід , дівчина  гуркотом падає на підлогу біля Саши . На неї ще й впав візок. Та її падіння зняли на відео. Мені її стало шкода . 

Коли продзвенів дзвінок всі пішли з їдальні і всім було плювати.А ж тут мене осяйнуло - це ж шанс блище познайомитися з дівчиною.Я їй допоміг та посадив на візок , не чекав я такої реакції на мої слова , вона просто заплакала.Заспокоював , як міг.

Через два тижня , підвозив її до доми , то дізнався її ім'я . Мені сподобалося Ася , таке незвичне та гарне. Я не знаю, чому поніс її на руках , наплів її купу всього , що сам уже не пам'ятаю. В ліфті між нами взагалі щось таке відбулося, що я сам пояснити не можу . Адже, в мене до неї теж є почуття, які  я ігнорую.

А після того , як над нею познущалася Саша, я взагалі хотів все скасувати. Коли побачив відео , яке поширилося соц меражами то кинув все та поїхав знову в школу , щоб забрати Асю. Відкрив двері, дівчина лежала без свідомості на грязній та холодній підлозі . Побачив її речі , які були мокрі. Побачив саму дівчину лише в нижній білизні . Старався не дивитися та скоріше допомогти , але все ж таки в неї була дуже гарна фігура. Після цього всього  самій Саші я хотів руки повикручувати . Я знаю чому вона це зробила.  Це все за мене . Вона бігає за мною ще з п'ятого класу. Я вже не знаю як їй пояснити , що вона мені не подобається.

Я не хотів грати з чужими почуттями. Бачу, що вона уже до мене щось відчуває. Не хочу робити їй боляче . А хлопці ще й докази сказали скинути чи справді вона в мене в дома . Довелося фотографувати її сплячу.І для чого це все хлопцям, ну що Ася їм зробила це ж просто дівчина , так вона інвалід , але вона не заслуговує на це знущання. 
Коли я крізь сон почув, як хтось впав . Одразу ж зрозумів , що це Ася . Побіг у її кімнату та ні з того ні з сього накричав на неї , а все тому , що я злився сам на себе , що ради своїх цілей використовую дівчину.

 Любі читачі ! Я дуже засмучена , адже ви не коментуєте мою книгу.Я стараюся і хочу бачити результат. Підписуйтеся на автора , додавайте книги до бібліотек та пишіть коменти.