7 Глава

Не знаю скільки часу пройшло, але відчуваю , що я не одна . Тепло - ось, що я відчуваю. Хтось мене підняв на руки . Притулилася до чийогось плеча . Та відчула такий знайомий запах .Так , це Нік, промайнуло в моїй голові. 

І знову я нічого не чую . Знову суцільна темрява. А потім мені наснилося , як з мене знову знущається Саша . Я знову переживаю ті події , що сталися зі мною . Я кричу уві сні .

- Ася , Ася прокидайся, - я хочу відкрити очі, але не виходить , хочу йому щось відповісти , але не виходить.
На мене бризкають холодною водою, я затремтіла. Вхопилася за чиїсь руки та відкрила очі .Переді мною стояв стурбований Нік:
- Все добре це я - заспокоював мене .
- Де я ? - оглянулася навколо, я була  в чужій кімнаті на чужому ліжку і  на мені був чужий одяг. І вже була ніч.
- Ти у мене вдома. Та у моїй кімнаті. Не зміг до тебе відвезти , оскільки ти в такому стані і твої б рідні переживали за тебе.

Я не знала, що відповісти, він вкотре врятував мене . В мене не було слів, щоб висловити , як я йому вдячна. Я нахилилася до нього та міцно, міцно обійняла :
-Дякую , дякую , дякую , я не знаю, що б я без тебе робила.Ти мій ангел охоронець.- І на очі знову навернулася пелена сліз . 
- Ну з ангелом охоронцем ти трішки перебрала, прийшов я запізно . - Він обійняв мене. Взяв моє обличчя в руки 
- Ну і чому ми знову плачемо? - він обережно витер сльози, що котилися по щокам. 
- Саша твоя дівчина?- не знаю чому я це ляпнула , але я не встигла подумати, як слова самі злетіли з вуст.
- Ні, з чого ти це взяла ? - він щиро розсміявся. - Вона просто до мене прилипла , я їй говорив,що між нами нічого немає і нічого не може бути . 

- Це все Саша , вона зі мною це зробила ! - і не помітила, як я просто  прокричала йому все це. Його обличчя змінилося на очах за лічені секунди.
- Де та дівка? Я ж їй заборонив наближатися до тебе - він почав шукати свій телефон . І коли він вже хотів їй дзвонити..
-Ні прошу не треба, буде лише гірше . 
- Що означає гірше, куди ще гірше , подивись на себе , що вона з тобою зробила. Хай тільки мені попадеться на очі я їй цього не пробачу. 
- Ні не треба їй нічого робити , заради мене , будь ласка. Так, вона була не права , але я не хочу щоб за мене постраждала людина.
- Нічого не обіцяю, -  сказав він .

- Що робити ? Зараз ніч , тітка за мене хвилюється. І взагалі де мій телефон? Як я з'явлюся перед нею в такому вигляді ?
- Не переживай , я вже відповів на її дзвінок , та повідомив,що залишишся у мене робити проект в школу. Та пообіцяв, що з тобою все буде добре . А телефон я поставив на зарядку. 
- Я хотів тебе запитати, а чому ти 
живеш з тіткою ? Де мама з татом ?
- Мене виховує тітка з дядьком з восьми років. А Ліка моя кузина. Мама з татом загинули в автокатастрофі . 
- Асю вибач,  співчуваю.
- Ні нічого страшного , ти ж не знав. А де твої батьки , чому вдома нікого немає?
- Мої батьки поїхали у відрядження завтра вже повернуться.
Зараз дві години ночі , лягай спати , завтра я тебе відвезу до доми . 
- Добре.

Вийшов з кімнати , а я так втомилася за цілий день , що не помітила , як я провалилася в царство Морфея .

Зранку , я прокинулася дуже рано . Мені потрібно було змити з себе цей бруд зі вчорашнього дня, треба у вбиральню . Поглядом шукаю свої речі та своє інвалідне крісло. Хотіла повернутися аж раптом падаю на підлогу.
- Ай! - не зрозуміла ,як це сталося . Бац і лежу уже на підлозі.І ще й боляче вдарилася .
В кімнату тієї ж секунди забігає Нік. Побачивши мене на підлозі, він швидко підняв мене та поклав на ліжко. 
- Не можна залишити тебе ні на секунду, -  з якимсь доріканням сказав це мені . Я трішки розсердилася:
- Я ж не винна , що я інвалід і не можу ходити . Вибач,що завдаю тобі клопоту. - Він сьогодні явно був не в настрої...