6 Глава

Нік: "Привіт , чому не спиш принцесо, уже пізно ?"

Ася:"Привіт, саме збиралася лягати . А чому ти називаєш мене  принцесою ?"- запитала , адже дійсно було цікаво , чому він так мене називає.

Нік: "Спи Асечко, солодких снів. Завтра поговоримо".

Ася:"Надобраніч".

І від слів "спи Асечко", у мене в животі запурхали метелики . Як таке може бути, я раніше такого не відчувала ні до кого . Може це все таки кохання. 

Наступного дня, мені було не добре , голова боліла . Я випила таблетку, але вона не допомогла, тому я після уроків попросила сестру: 
- Ліко, завези мене,будь ласка,  у вбиральню. - мені стало якось душно, хотіла вмитися холодною водою, бо ще трохи і у мене почне голова крутитися . 
- Ася, ти не бачиш, я поспішаю , попроси когось іншого.- сказала вона і вибігла з класу . 
До мене підійшла Саша :
- Давай я тобі допоможу ? - запитала вона стурбовано і я їй повірила , мені було настільки погано , що  сама я точно не доїхала б до вбиральні . 
- Відвези, будь ласка . - прошепотіла я у відповідь . І Саша тієї ж секунди взялася за ручки візка та ми рушили до вбиральні.

Все було, як в тумані.З'явилися ні звідки ще якісь дівчата начебто  звали їх Ліза та Марина. Тільки но двері зачинилися за дівчатами і я чую відаленно:
- Все чисто , починай. 
Тієї ж митті до мене нахилилася Саша і різко взяла мене за волосся.
-Ай , що ти робиш? - закричала я .  
- Думаєш, я не знаю хто тебе вчора підвозив до доми , думаєш я сліпа і нічого не бачу , ти помиляєшся . Я навіть знаю те, що ти з ним переписувалася . - прогарчала все це мені в обличчя.
- Дівчатка, приступайте, - кивнула їм Саша.

Мені було погано я мало ,що розуміла , відчулала тільки біль в руках ,мене тримали дівчата по обидві сторони .

Від болю я зашипіла. Побачила крізь пелену в очах, як Саша знімає з мене штани далі блузу . І все я безпорадна сиджу лише в нижній білизні.
- Дівчатка, ви знімаєте ? - запитала Саша.
- Ні, ні тільки не це, не потрібно! - закричала я, що? Мене ще й на камеру знімають. 
-Ще й як потрібно !

Далі я вже не здержую себе і з очей бризкають сльози , бачу затуманено . Мої речі вони кинули в раковину і залили водою . А далі, о ні, тільки не це. Одна з дівчат, Ліза, взяла відро, яке стояло в кутку для миття підлоги і вилила його на мене .  
- Дівчата, за що ? Не треба ! - Але вже було пізно. Чую сміх, який роздався по всій вбиральні .І мало того вони всі разом мене підняли з візка та кинули просто на холодну підлогу.
- Ще раз ти підійдеш до мого Ніка , буде ще гірше.
Чую, як зачиняються двері. Підлога холодна та брудна.Я навіть не можу підповзти до свого візка. Я просто сперлася об стінку та плачу. В думках: Чому я ? Я ж нічого поганого їм не зробила ? За що ? 

 У вухах шум . Голова тріщить , в очах різко темніє, по тілу проходить неприємний холод і я провалююся в темряву ...

Від Автора: Якщо книга вам цікава , додавайте її до своїх бібліотек , ставте зірочки та підписуйтеся на автора. Дякую вам наперед :)