5 Глава

Наступні дні пройшли нормально. Ніка , я чомусь не бачила , його не було в школі , може він захворів. 

Через два тижні , я нарешті побачила в школі Ніка. На уроках він все так і сидів зі мною на першій парті . Але не сказав ні слова. 

Після уроків  мені хтось підкинув записку, я відкрила її,  там було написано: "Я за тобою слідкую". Я здогадалася,  що це Саша. Викинувши записку у смітник,  я направилася на вулицю , чекати водія. Почався дощ, а в мене не було парасольки , водія все не було. Я подзвонила йому , мені прийдеться почекати він попав у затори. А Ліка знову десь пропала. І де вона вештається весь час , а може вже давним давно вдома ? 

Дощ пустився сильніший , я вже була вся мокра. До мене під'їжджає якась чорна автівка і з неї виходить Нік: 
- Давай підкину тебе, принцеса ? - і не чекаючи моєї відповіді . Він взяв мене на руки, ніжно пригорнув до себе і посадив у машину . 

Я дочекалася поки він складе мій візок та сяде в машину .
- Дякую , але не варто було, я вся мокра і я тобі забруднила сидіння. 
- Не треба дякувати, як я міг залишити тебе саму під дощем . Куди тебе везти? 
Я назвала йому свою адресу . Та ми рушили .Коли ми вже стали біля багатоповерхівки він запитав: 
- Як тебе звати хоча б скажи ? А то сидимо за однією партою, а я навіть не знаю, як тебе звати?
- Ася
- Нік, приємно познайомитися - на його обличчі я побачила усмішку, але вона була, якась натянута,   чи це мені здолося? 
Нік вийшов з машини, дістав візок, але чомусь не розкладав його .
Він відкрив дверцята з моєї сторони та обережно взяв мене на руки:
- Ти, що мене понесеш ? Я ж важка - закричала , та вхопилася за хлопця сильніше , я злякалася нащо це йому , міг би просто поставити візок та поїхати додому.
- Не важка ти, принцес потрібно носити тільки на руках. Кажи який поверх ?- ми вже зайшли в ліфт.
- Сьомий - я дивилася на нього і не розуміла нащо йому панькатися зі мною,  міг взагалі проїхати повз  і все . І чому він називає мене принцесою, адже, я давно не вона.

Поки ми їхали в ліфті , я дивилася на нього , він на мене. І в один момент Нік подивився на мої губи. В мене зараз вилетить серце з грудей. Він нахилився до мене блище , наші губи в сантеметрі один від одного . А чую його подих на своїх губах . Його запах вбивається в ніздрі .І цей чоловічий запах зводить мене з розуму . І тут ліфт відкрився, ми вже приїхали на сьомий поверх . Різко відхилилися один від одного,  чую тільки своє серцебиття.

Я показала, де моя квартира і Нік подзвонив у двері . Відчинила їх тітка:
- Ой , Асечко, привіт! А я вже переживала де ти ? Добрий день,- вона перевела погляд на Ніка
- Добрий день , можна ? - тітка пропустила нас всередину , він знайшов мою кімнату та поклав мене на моє ліжко . Візок розклав та поставив біля ліжка. 
- Може чаю чи кави ? - запитала Ліля. 
- Ні я вже йду , допобачення. Бувай, Ася. - сказавши це він вибіг з квартири . 
- Дякую ще раз  , бувай,  - гукнула я , надіюсь він мене почув. 
- Ну і що це за хлопчик? - запитала з усмішкою тітка Ліля.
- Це мій однокласник , він мене підвіз ,бо водій потрапив у затори і я б його ще довго чекала під дощем . 
- Ну так однокласник , як я не здогадалася, тоді перевдягайся та давай вечеряти, - посміхнулася та вийшла з кімнати.

На обличчі сама собою з'явилася посмішка . Коли я вже зібралася спати,  вирішила знайти в соцмережах Ніка ,  мені було дуже цікаво .
І от заходжу в інстаграм. 
Шукала я не довго , зайшла на його профіль і так я даремно переживала в нього більше ста фотографій . Він на фото виглядав, як модель , чесне слово. Наважилася добавити його в друзі і мені одразу ж надійшло повідомлення , що він теж на мене підписався . Коли я вже вийшла та поклала телефон на тумбу , прийшло повідомлення.

Взяла телефон і бачу есемес від Ніка ...