4 Глава

Я сиділа тихо навіть старалася не рухатися, щоб менше привертати до себе увагу .Час від часу поглядувала на хлопця. А він в свою чергу дивився на задні парти , де сиділи його друзі. І вони просто обмінювалися незрозумілими для мене поглядами та натяками. Так пройшло три уроки. 

Продзвенів дзвінок на велику перерву, всі почали виходити з класу. Зараз була обідня перерва і всі поспішали в столову.Я під'їхала до Ліки, щоб ми разом пішли , але де там , вона вискочила з класу разом зі своїми подружками. Поїхала я сама . 

Черга була довжелезна. Я була майже на самому кінці.Задумалася про своє , а тоді зрозуміла , як стояла на одному місті так і стою.Чому черга не стала меншою ? Подивилася в сторони і бачу, як мене просто обходять і навіть не рахують за чергу. Я стояла дуже довго хвилин двадцять . І от, я остання в черзі під'їхала взяти їжу. Мені допомогли поставити тацю на візок і я поїхала шукати вільний столик, де можна пообідати.

Постійно відчуваю на собі погляди.  Проїжджаю між рядами і не бачу я вільних столиків, аж раптом я за щось зачепилася , чи то наїхала, чи що і гепнулася з візка. О Боже , всі почали сміятися. А мені так боляче зверху на мене ще й візок  впав. Піднятися я не можу. Підіймаю очі і бачу , що це зробила якась дівчина , якій напевне немає , що робити . Ну як так можна , по її очам видно, що зробила вона це навмисло. А в її руках, я бачу телефон . Ні тільки не це , вона знімає мене на відео. 

Я не знаю, що робити,  всі сміються. А я піднятися то не можу , очі наповнюються сльозами , я на грані.Чому я? Чому це все відбувається зі мною? Та що я їм зробила , що так поводяться зі мною ? 

Продзвенів дзвінок ,всі йдуть , всім однаково на мене . А де ж ділася Ліка ? Чому вона мені не допомагає ? 
А чую чиїсь рухи біля мене, мій візок підняли з мене . А потім мене взяли за руки , і  посадили у візок .Я  скрикнула, мені було боляче я забила лікоть . 
- Ти в порядку ? -  підіймаю очі і бачу того самого хлопця з карими очима , який сів біля мене сьогодні . 
Я не знаю, що відповісти і в цей момент,  я починаю просто плакати, адже це було так по дурному впасти при всіх в перший день.Та ще й не просто насміхалися , а знімали на камеру . Я починаю ридати, а хлопець дивиться  на мене  жалісним  поглядом і потім присідає на коліна  біля моїх ніг та ніжно обіймає мене. Я зариваюся в його плече , вдихаю його запах і мені стає  легше. Він заспокоює мене:
- Не плач, все добре , якщо ти за того відео, не хвилюйся, я все вирішу. - Гладить  мене по спині шепоче мені щось на вушко і я  заспокоююсь. 
Він відсторонився від мене , витер мені сльози зі щік . А потім я думала він розвернеться і піде , але ні , він підійшов до мене ззаду, взявся за ручки візка і повіз мене до вбиральні.
- Давай промиєм рану і вмиєш лице, - я вже хотіла зробити це все сама, але він мене випередив.
Взяв мою руку та обережно промив рану на лікті потім намочив свої руки та трохи протер мені  заплакане обличчя. Я дивлюся  в його карі очі і у мене пришвидчується  серцебиття . Що це ? Почуття? Чи він мені  подобається? Так він однозначно був красивий: гарні риси обличчя, чіткі контури, глибокі темно-карі очі. 

  
Ми були в класі,  коли вже була  перерва , тільки но ми заходимо , як всі погляди спрямовані на нас 
- Нік, нащо ти їй допоміг, що сама встати не могла, чи що?-  із насмішкою подивилася на мене, Підбігає до хлопця . 
- Видали те відео, Саша! - гаркнув до дівчини , що та аж відскочила .
- Яке ще відео? - запитала незрозумілим поглядом.
- Ти знаєш яке ! Видаляй! 
- Добре, добре не нервуй ти так , зараз все видалю, - Саша все таки видалила відео і коли Нік хотів вийти з класу я гукнула його:
- Нік , стій ! - він зупинився повернувся до мене , подивився на мене запитально
- Дякую тобі велике,  - з цією всією метушнею я забулася подякувати
- Нема за що -  і одразу ж покинув клас .

Нік так і не прийшов , я його чекала. І Ліка десь поділася ,в класі її не було.Після уроків , я вже була на вулиці та чекала водія . Я відчула погляд на собі , хтось наближався до мене , не встигла я повернутися, як мені накрили рот рукою. Я почала брикатися і почула шепіт біля вух:
- Ще раз побачу тебе разом з Ніком, ти сильно пошкодуєш - я одразу зрозуміла , що це Саша 
- Та як ти смієш? - коли я це закричала вона вже відпустила мене і направилася в  бік парковки. 
- Чого кричиш сестричко?- звідкись взялася Ліка 
- Ти де була? Я тебе шукала.
- Подумаєш прогуляла пару уроків.

Коли я з Лікою вже сиділа в автомобілі, погрузла у свої думки . Чому цей хлопець Нік, мені допоміг? Адже, я пам'ятаю його обличчя , коли він сів біля мене. Чи це не те, що я подумала ? Чому в нього так різко змінилося ставлення до мене ? А те, що мені сказала та Саша , я ж його не просила мені допомагати. Я нічого не розумію, заплуталася.  

Від Автора: Любі читачі, не забувайте ставити зірочки та підписуйтеся . Це моя перша книга і мені важлива ваша думка .