2 Глава

Наступного вечора, ми вже були в Києві. Приїхали ми в багатоповерхівку, в квартиру на сьомому поверсі. Добре, що там був ліфт, інакше я б залишилася на вулиці ночувати. Так, дядько Дмитро та тітка Ліля були заможні, вони могли собі дозволити купити квартиру чи поїхати літом відпочивати.

Квартира нас зустріла ніжно білими тонами. Вона була світла та простора . Мене з Лікою поселили в одну кімнату , щоб  вона мені допомагала. Але Ліка відмовилася і влаштувала скандал, що хоче окрему кімнату. Під натиском свого батька, Ліка все таки погодилася, але тільки до кінця літа. 
Добре , що зараз було літо і в мене є час трохи звикнути до такого життя інваліда. Адже з початком нового року мене та Ліку оформлять в нову школу. І цей день я чекаю з острахом, мені страшно в новому місті, в нову школу та ще й в інвалідному візку . Лікар сказав, що шансів,що я буду ходити дуже дуже  мало, але на масажі ніг та спини мені потрібно їздити пару разів на тиждень.

Минали дні ,тижні...Потроху я звикала переміщатися на візку , з вранішніх процедур я самостійно могла тільки почистити зуби та вмити лице , все інше мені допомагала Ліка і я їй дуже вдячна .
Влітку я потрохи підтягувала  матеріал, який пропустила ще в 10 класі. Ми часто з тіткою гуляли свіжим повітрям, адже кузина навідріз відмовилася зі мною десь ходити . Але я її розумію, хто хоче гуляти з сестрою в інвалідному візку , я її тільки обтяжую. Вона вже знайшла собі друзів в новому місті , а мене навіть обходять стороною однолітки , коли бачать, що я в інвалідному візку .

Одного дня, коли я перший раз гуляла в парку з тіткою , вона відійшла купити нам морозива.Повз мене проходили діти і показували на мене пальцями, та що там діти, навіть підлітки, мої однолітки проходили і з насмішкою тицяли в мене пальцями.І на обличчях була чи то відраза ,чи то презирство. А що я можу зробити ? Правильно нічого. Я боялася, що таке буде і в новій школі . Всі будуть тикати  в мене пальцями . Після цього дня в парку, побачивши, як реагують на мене оточуючі, я попросила Лілю більше не возити мене в парк . Краще вже на подвір'ї біля багатоповерхівки, де всі мене вже знають і не дивляться, як баран на нові ворота . 

Ось так помаленьку минало літо. Два рази на тиждень мене возили в лікарню робити масажі , я часто слухала пісні та замислювалася над сенсом життя , часто гуляла на свіжому повітрі. 
Десь під кінець літа, дядько Діма і тітка Ліля вирішили відпочити від нас з Лікою і поїхали в Карпати на два тижні . А мене залишили на Ліку і пообіцяли їй купити новий айфон.
Я думала Ліка справді буде мені допомагати,  а де там? Вона взагалі про мене забула...
- Ася, ти ж посидиш сама вдома ? Я на годинку вийду в магазин.- прокричала мені уже за дверима останню фразу і зникла .
Ось так кожен день придумувала відмазки і зникала на цілий день.Вона робила вигляд , що так і має бути , так повинно бути . 
Приходилося самій готувати їсти, самій якось одягатися . Це було трохи важко, але я вже звикла.Перші рази, коли я готувала, 
обпеклася в сковорідку, ще цього не вистачало , якось перев'язала руку, а поки знайшла аптечку , поки її дістала, то на голову щось впаде, то хоч не гепнулася з візку та все обійшлося і це добре . 
Так минуло два тижня і до початку навчального року залишилося зовсім трішки . Приїхали Ліки батьки . Вона сказала, що добре доглядала за мною. Тітка подивилася на мене і запитала: 
- Асенько,  Ліка точно за тобою добре доглядала?-Ліка перевела на мене погляд і подивилася благаючими очима 
- Так - Я кивнула головою, а що ще сказати, коли вона вже майже віддала Ліці новий запакований айфон . 
- Дякую! - вигукнула Ліка і поцілувала Лілю в щоку

Ну от маємо , що маємо. Мені ж тітка привезла сувенір - книгу . Але чесно кажучи, я була більше рада книзі ніж новому телефону. Я любила читати книжки і переживати всі емоції разом з головними героями, поглиблюватися в цю таємничу атмосферу - це просто чистий кайф. Особливо, коли в тебе немає друзів з якими можна поговорити та погуляти . Та, що там казати в мене і до цієї ситуації не було: ні друзів,  ні хлопця. 

 В останній тиждень літа, ми всі разом поїхали по магазинам, щоб купити одяг у школу та все, що потрібно. Я вибрала чорний сарафан та брюки разом з парою блуз. Піджак, кросівки та я готова до школи, зовні , але ніяк не психологічно . Ліка ж набрала кучу всього , що на мою думку навіть не знадобиться їй . 
Коли вже мене з кузиною оформили в школу, нам запропонували відвідати школу  і провести нам екскурсію.
Ну ось тітка везе мене на візку ззаду, а Ліка йде спереду . Директор цієї  школи був добрим . Показав нам , де наш буде кабінет,  де столова, спортзал . І тут я хотіла відкрити двері у спортзал , як на мене налетів якийсь хлопець.Все, що я змогла - це скрикнути:
-Ой, - я навіть не встигла його розгледіти, просто побачила його секундний  погляд  на мені і  все.Так пройшла екскурсія по школі. 

 Останній день літа і все . Цілий день я провела в переживаннях, старалася не думати про завтра, але виходило не дуже . А вночі мені снилися якісь жахіття і замість того, щоб добре виспатися, я крутилася цілу ніч.