6

Сортфій мчиться на коні галопом, зупинився біля однієї з таверен. Чоловік зайшов туди, заплатив за те, щоб скористатися кулею зв'язку. У кімнаті для розмов, яка є невеликою, але, на щастя, захищеною від підслуховування, Сортфій зв'язався із організатором повстанців Інганолієм.

- Сортфію, ти зараз де?

- Їду назад і у мене є погані новини: Тулумпій теж був у столиці. Він нас зрадив, розповів королю, де шукати нашу схованку. Бери людей і переїзжай звідси. А я вас знайду. Люди короля уже в дорозі.

 Інганолій після розмови зі своїм вірним замінником зібрав людей і телепортував їх далеко від схованки, в іншу. Вона схожа на першу, він стер магічні сліди. Телепортацією володіють одиниці.

 Сортфій знає, де знаходиться схованка, тому вирушив туди, їхати туди йому залишилося три дні. 

Чоловік думає, що йому пощастило завчасно виїхати з палацу, бо Тулумпій розповів про його причетність до повстанців.

   Емілія проїхалася новою схованкою, вона тепер краще їздить на колясці. Принцесу побачив Інганолій і привітався. Чоловік високий, худорлявий, має коротке волосся чорного кольору, сірі очі. На вигляд йому років тридцять. Судячи з одягу, він був купцем або ремісником. Роза розповідала, що він вдівець, у нього є десятирічна донька, вона теж знаходиться тут.

- Еміліє, я якраз хотів з вами поговорити. 

- Про що?

- Заїдьте у мій кабінет, будь ласка.

Чоловік допоміг Емілії, кабінет невеликий.

- Ви принцеса і я пропоную вам зайняти місце вашого брата, коли ми його скинемо з трону.

- Але ж я не знаю чи зможу правити. 

- Ви зможете, я чув, як одного разу ви ділилися із Розою про про те, що ви відмінили б закони брата і прийняли і створили б університет для навчання усіх магів, що ви не вважаєте, що когось треба знищувати. Ви говорили, що зробили б так, щоб кожен міг заробити собі на забезпечене життя, хто цього бажає. Думаю, що коли ви станете королевою, то будете кращою за вашого брата. А ще ви можете обрати собі в радники людей з розумними ідеями. 

Емілія дійсно в один з вечорів говорила про таке. 

- Так, я говорила, я подумаю над вашими словами. Але підслуховувати неввічливо. 

Емілія докірливо поживилася на Інганолія.

- Вибачте, я випадково почув ваші слова і вони мене зацікавили.

Чоловік опустив голову.

Раптом у двері постукали, потім вони відчинилися і у кімнату зайшла дівчина, донька Інганолія. Дівчинка блондинка, у неї довге волосся і сірі очі, як у Інганолія.

Дитина привіталася швидко із Емілією, а потім стривожено сказала:

- Тату, я сюди наближаються люди короля,  я створила захисти з води, вогню і землі, але не знаю чи це надовго їх стримає. 

Емілія ставила собі запитання чому Інганолій не відправив доньку до родичів, а ховає тут, а тепер все зрозуміла, бо вона володіє стихіями і її можуть стратити. 

- Зорянко, тебе не бачили люди короля?

Чоловік уклав у це питання всю свою тривогу.

- Ні, не бачили.

- Біжи й передай людям хай готуються до бою, ти виграла для нас час, але не знаю чи багато.

Дівчинка вибігла з кабінету, а Інганолій допоміг Емілії добратися до своєї кімнати і теж пішов готуватися.