1

Емілія лежить і плаче, адже сьогодні з неї знову знущався брат, король Тавірії, Кеммір. Він виніс дівчину на середину кімнати й наказував підвестися й дійти до ліжка самостійно. Принцеса не може ходити, вона у п'ять років упала з коня, коли вчилася на ньому їздити. Найкращі лікарі намагалися вилікувати принцесу, але не змогли.

 Коли її батьки були живі, то Емілія жила у палаці. Мама дівчини, королева Луара, померла п'ять років тому, тоді принцесі було шістнадцять років. 

 А два роки тому помер батько дівчини, король Мілінтій. Коли королем став брат, він наказав переселити сестру в окремий будинок. Разом з нею король поселив служницю Розу, п'ятдесятирічну жінку.

  Принцеса дівчина середнього зросту, має середню статуру, у неї довге темне волосся, зараз заплетене у косу, її очі карі. Одягнена дівчина у довгу сукню, кольору піоній. 

 Роза жінка невисока, повна, у неї довга, товста коса, світло - карі очі. Одягнена вона у довгу, чорну сукню, взута у чорні туфлі без жодних підборів.

- Ваша Високосте, поплачте, вам стане трохи легше, але пам'ятайте, що усе в житті має закінчення і Ваші страждання не виключення.

- Мені здається, що мої страждання закінчаться, тільки якщо я помру. За що король так зі мною поводиться, Розо?

Емілія повернулася до служниці, у її очах повно сліз.

- Мені важко зрозуміти мотиви короля. Давайте зараз повечеряємо. 

Роза накрила на стіл, принцеса повечеряла і лягла спати. 

 Зранку Емілія прокинулася від голосів, один із них належить Розі, а інший незнайомому чоловікові чи хлопцеві. 

- Розо, а ти упевнена, що принцеса Емілія погодиться і не видасть нас королю?

- Чи погодиться я не знаю, але королю точно не видасть нас. 

Емілії цікаво на що вона може погодитися чи ні й чому може видати чи не вилати Розу та незнайомця братові.